Ухвала КАС ВП від 04.09.2018 року у справі №822/4594/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2018 року

Київ

справа №822/4594/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчук О.К. від 17 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курка О.П., суддів Білоуса О.В., Совгири Д.І. від 25 лютого 2014 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 листопада 2013 року №00224317702.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2012 рік, так як відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №00224317702.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, а тому анульовані (прощені) кредитором проценти, нараховані за користування кредитом, не є додатковим благом й, як наслідок, не підлягають включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначила про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки було встановлено, що за даними ЦБ ДРФО Міндоходів України ОСОБА_2 у III кварталі 2012 року отримав дохід від ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді додаткового блага у сумі 245103,51 грн., який не був відображений у декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, як такий, що підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 жовтня 2008 року між позивачем - ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений договір кредиту на суму 80000,0 дол. США.

25 вересня 2012 року позивач погасив заборгованість за договором кредиту, яка виникла у зв'язку з невиконанням умов договору щодо своєчасної сплати кредитних коштів, в загальному розмірі 91580,0 грн. (731998,94 грн.), в тому числі 78437,79 дол. США заборгованості за тілом кредиту та 13142,21 дол. США заборгованості за відсотками, що підтверджується квитанцією №1226988000079 від 25 вересня 2012 року та довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» №08.206-297/1587 від 17 січня 2014 року.

Листом від 25 вересня 2012 року за №10.1-12/95-12 ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості у вигляді відсотків в сумі 245103,51 грн., зазначивши, що відповідно до абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України останній повинен відобразити вказану суму в річній декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи з фізичних осіб.

В березні 2013 року позивач подав до Інспекції податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій відсутні відомості щодо доходів, отриманих у 2012 році.

В подальшому відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року складено акт від 08 листопада 2012 року №22-25-17-02/4477/2942017333, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 179.7 статті 179 ПК України та заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на 41453,0 грн.

Підставою для таких висновків слугували відомості ЦБ ДРФО про отримання позивачем у III кварталі 2012 року доходу у вигляді додаткового блага в сумі 245103,51 грн. та невключення його до податкової декларації про доходи та майновий стан за 2012 рік. Як зазначено у акті перевірки, листом від 12 вересня 2012 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив клієнта про анулювання боргу в згаданій сумі.

20 листопада 2013 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №00224317702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 51816,25 грн., в тому числі основне зобов'язання - 41453 грн., штрафні (фінансові) санкції - 10363,25 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).