Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №806/3095/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №806/3095/17

адміністративне провадження №К/9901/50942/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л. розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою за касаційної скаргою ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шидловського В.Б., Мацького Є.М., Шевчук С.М. від 23 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), у якому просить зобов'язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки орієнтовною площею 38 га, яка розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області), згідно клопотання від 09 березня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 806/1774/17 позов задоволено, зокрема: визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 09 березня 2017 року та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України. На виконання вказаної постанови, відповідач листом від 18 серпня 2017 року № 31-6-0.334-8191/2-17 запропонував позивачу звернутись з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах. На думку позивача, відповідачем порушено його права.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повторна відмова ГУ Держгеокадастру у Житомирській області розглянути клопотання ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не визначені Земельним кодексом України, є протиправною.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходи з того, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає.

Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведене рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд дійшов до необґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки стаття 123 Земельного кодексу України не наділяє відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування повноваженнями щодо залишення клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або користування без розгляду.

Від ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому зазначається про законність рішення апеляційного суду та безпідставність вимог касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, у якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 38,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області).

Листом від 07 квітня 2017 року № Г-3359/0-3935/6-17 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області позивачу повідомлено, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 806/1774/17 позов ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 09 березня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення для сінокосіння земельної ділянки площею 38,00 га на території Брусилівського району (бувшої Хомутецької сільської ради) та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

На виконання вищевказаної постанови суду ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 18 серпня 2017 року № 31-6-0.334-8191/2/17 повторно розглянуло клопотання ОСОБА_3 від 09 березня 2017 року і повідомило заявника про те, що слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 (далі - Постанова № 413).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.