Ухвала КАС ВП від 20.03.2018 року у справі №802/142/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №802/142/17-а

адміністративне провадження №К/9901/35810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Крапівницької Н.Л. від 03 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишина В.М., суддів Боровицького О.А., Сушка О.О. від 29 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2016 року №0058381305.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки банком було анульовано лише основну суму боргу за кредитним договором (тіло кредиту), а податковим органом здійснено розрахунок розміру отриманого додаткового блага виходячи із всієї суми заборгованості, включаючи відсотки, пеню, неустойку та штрафні санкції, які не підпадають під ознаки додаткового блага.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2016 року №0058381305.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що анульована банком сума заборгованості, яка виникла відповідно до кредитного договору, не підпадає під ознаки додаткового блага, так як відповідно до положень Податкового кодексу України останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що оподаткуванню підлягає лише прощена сума основного зобов'язання (тіла кредиту) без урахування процентів та ін., проте відповідач не дослідив складові прощеної суми боргу за додатковою угодою та виніс податкове повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у відповідних відсотках від усієї суми 609777,4 грн., чим порушив норми чинного законодавства України.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивач у першому кварталі 2015 року отримав дохід у вигляді анульованої банком суми основної заборгованості по кредиту (тіло кредиту), який підлягав оподаткуванню як додаткове благо відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), однак відповідні зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб не були задекларовані та сплачені позивачем.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 07 березня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір №0101/0308/71-043, право вимоги за яким 25 травня 2012 року перейшло до АТ «Дельтабанк».

12 січня 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельтабанк» укладено додаткову угоду №4 до договору №0101/0308/71-043 від 27 березня 2008 року, за умовами якої ОСОБА_2 прощено частину боргового зобов'язання в розмірі 38717,04 доларів США у разі перерахування останнім заборгованості за кредитом в сумі 16900,00 доларів США.

На запит податкового органу ПАТ «Дельтабанк» повідомило, що сума боргу платника податку - ОСОБА_2, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, становить 609777,39 грн. Вказана сума відображена банком у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за ознакою доходу « 126» протягом 2015 року.

В подальшому, відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 за період 2015 року складено акт від 30 листопада 2016 року №1279/1305/3006110479, в якому встановлено порушення позивачем вимог абз. «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого виявлено заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 121346,48 грн.

Викладені в акті перевірки висновки Інспекції ґрунтуються на тому, що в 2015 року ОСОБА_2 не задекларував та не сплатив податок з доходу, отриманого у першому кварталі 2015 року як додаткове благо у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором у розмірі 609777,39 грн.

На підставі висновків акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2016 року №0058381305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 151683,10 грн., в тому числі основне зобов'язання - 121346,48 грн., штрафні (фінансові) санкції - 30336,62 грн.

Касаційний суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність законних підстав для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).