ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2019 року
м.Київ
справа №752/15787/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17851/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (судді: Федотов І.В., Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в м.Києві (далі - УПП в м. Києві), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову інспектора УПП в м.Києві Вишняка Д.М. від 22.09.2016 року серії АР №268115 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого на такий розгляд, що позбавило його можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно нього носив формальний характер та був здійснений з порушенням порядку, встановленого статтями 276, 279 КУпАП.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 22 вересня 2016 року близько 21:15 години автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, в місті Києві по проспекту Повітрофлотському, 94, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на забороняючий сигнал світлофора (червоний), чим порушив п.8.7.3 «е» ПДР України.
Постановою Інспектора 9 роки 3 батальйону УПП в м.Києві ДПП лйтентанта поліції Вишняка Д.М. від 22.09.2016 року серії АР № 268115 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, позбавлено права на отримання правової допомоги та проведено розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, що не відповідає вимогам статті 276 КУпАП та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 26.05.2015 року № 5-рп/2015.
Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача на місці вчинення правопорушення відповідає вимогам, встановленим КУпАП для такої категорії справ. Також суд зазначив, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується показами свідків, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, - відсутні.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Сервіси для юристів