ПОСТАНОВА
Іменем України
09 серпня 2018 року
Київ
справа №826/5302/14
адміністративне провадження №К/9901/4515/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів: Старової Н.Е., Файдюк В.В. від 08 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-В" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон-В" (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Інспекції щодо викладення висновків про відсутність реального характеру (факту виконання послуг та надання товарів) операцій Товариства та ТОВ "Грифон Буд" за квітень 2013 року та відсутність реального характеру операцій позивача з контрагентами-покупцями, зазначеними в акті від 18 липня 2013 року №18/22.2.09/36702639; 2) визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування показників податкової звітності Товариства у відповідних інформаційних базах, здійснені на підставі акта від 18 липня 2013 року №18/22.2.09/36702639; 3) зобов'язати Інспекцію відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства у відповідних інформаційних базах контролюючих органів, що були відкориговані на підставі висновків, викладених в акті від 18 липня 2013 року.
Обґрунтовуючи позов, посилалось на протиправність дій відповідача щодо викладення в акті перевірки висновків про нікчемність угод, укладених позивачем із підприємствами-контрагентами, оскільки такі дії вчинені з порушенням вимог податкового законодавства, а висновки, викладені у акті перевірки, базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними; крім того, зазначало, що внесення змін до електронної бази даних контролюючим органом можливе лише після визначення платнику податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а тому, оскільки за наслідками перевірки Товариства, яка оформлена актом від 18 липня 2013 року №18/22.2.09/36702639, податкові повідомлення-рішення не приймалися й, відповідно, не узгоджувалися, дії відповідача по внесенню до інформаційної системи даних на підставі висновків цього акту перевірки є протиправними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що дії по проведенню перевірки та складанню акта перевірки, у тому числі щодо викладених у ньому висновків, є способом реалізації наданої контролюючому органу компетенції, сам акт перевірки є лише носієм доказової інформації та не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не породжує для суб'єкта господарювання юридичних наслідків та не змінює фінансово-економічне становище платника податків. До того ж, за відсутності доказів внесення відповідачем змін до інформаційних баз даних на підставі акта 18 липня 2013 року №18/22.2.09/36702639, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій по коригуванню показників податкової звітності та зобов'язання їх відновлення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами (продавцем, покупцями). При цьому, у зв'язку із відсутністю прийнятих податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, дії відповідача по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства, за висновком апеляційного суду, порушують права та інтереси останнього, оскільки такі зміни зумовлюють податкові зобов'язання для позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, оскільки проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем податкової дисципліни, що слугувало підставою для викладення у акті перевірки відповідних висновків. Крім того, зазначив, що за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймалися й, як наслідок, дані обліку та показників в інформаційній системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не змінювались, у зв'язку з чим підстави для задоволення відповідних позовних вимог відсутні.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції. При цьому вказує на протиправність викладення податковим органом у акті перевірки висновків, які не відповідають дійсності та спростовуються належними доказами, та зазначає, що внесення відповідачем змін до інформаційних баз спростовується наданими до суду першої інстанції документами.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вавілон-В" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Грифон Буд" за період з 01 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року відповідачем складено акт від 18 липня 2013 року №18/22.2.09/36702639, яким встановлено порушення: - пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за квітень 2013 року на суму 205 418, 00 грн.; - пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 60 641, 00 грн.
Податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки не приймались.
Незгода із такими висновками акта перевірки та діями щодо коригування показників податкової звітності в інформаційних базах даних слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Верховний Суд не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій; далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Сервіси для юристів