Ухвала КАС ВП від 13.06.2019 року у справі №480/106/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №480/106/19

адміністративне провадження №К/9901/16500/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (суддя Прилипчук О.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2019 року (головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Чалий І.С.) у справі №480/106/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати вимогу №Ф-1117-50 від 7 листопада 2018 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року відкрито провадження у справі №480/106/19 за вказаним позовом.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Суди встановили, що 1 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав вимогу Конотопського управління ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 7 листопада 2018 року на суму 15819,54 грн. за 2017-2018 роки.

6 грудня 2018 року позивач звернувся зі скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 7 листопада 2018 року № Ф-1117-50 на суму 15819,54 грн.

Листом від 18 грудня 2018 року Конотопське управління ГУ ДФС у Сумській області повідомило позивача, що оскаржуваний документ винесено ГУ ДФС у Сумській області, а тому скарга розгляду не підлягає.

Отримавши 8 січня 2019 року вказаний лист, позивач протягом 10 днів (14 січня 2019 року) звернувся до суду з даним позовом.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції вказав, що позивач всупереч положенням абзацу 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), не узгодив з контролюючим органом вимогу про сплату єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем її отримання (2 грудня 2018 року), і звернувся до суду з позовом лише 14 січня 2019 року. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строків, визначених частиною 2 статті 122 КАС України, а тому застосував положення частини 3 статті 123 КАС України.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції і з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, зазначив про безпідставність доводів позивача про застосування до даних правовідносин в частині обрахунку строків звернення до суду положень ПК України. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення апелянта 6 грудня 2018 року із скаргою на спірну вимогу до Конотопського управління ГУ ДФС у Сумській області не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду. При цьому суд зауважив, що позивачем заява про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин такого пропуску не подавалась.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що ним строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущено не було. Вважає, що при обчисленні строку оскарження вимоги, винесеної на підставі Закону № 2464-VI, мають застосовуватися положення статей 56, 102 ПК України. Крім того, позивач зауважив, що судом першої інстанції, в порушення вимог статей 123, 240 КАС України, не було надано йому строк на подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із можливістю навести поважні причини такого пропуску.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на тому, що норми ПК України в частині застосування строків звернення до суду до даних правовідносин не застосовуються. Позивач у строк, встановлений законом, а саме протягом 10 днів, що настають за днем отримання вимоги, правом на її узгодження з контролюючим органом шляхом оскарження в адміністративному або судовому порядку не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.