ПОСТАНОВА
Іменем України
08 травня 2019 року
Київ
справа №808/4126/16
адміністративне провадження №К/9901/22159/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у складі колегії суддів: Лукманової О.М. (головуючий), Божко Л.А., Кругового О.О. у справі №808/4126/16 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 3029 Національної гвардії України про стягнення недоплаченого грошового забезпечення
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Військової частини 3029 Національної гвардії України (надалі - ВЧ 3029 Нацгвардії) про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого грошового забезпечення у сумі 23014,86 грн.
2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з ВЧ 3029 Нацгвардії на користь ОСОБА_2 недоплачене грошове забезпечення у сумі 23014,86 грн.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. ОСОБА_2, проходив військову службу у Національній гвардії України на посаді офіцера оперативного відділення штабу ВЧ 3029, військове звання - "підполковник".
4.2. Наказом командувача Національної гвардії України від 20.05.2016 №74 о/с ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас, за пп. "б" п. 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за станом здоров'я, календарна вислуга років військової служби на день видачі наказу про звільнення - 18 повних років служби.
4.3. Наказом командира ВЧ 3029 Нацгвардії від 06.06.2016 №117 ОСОБА_2 виключено із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
4.4. 23.06.2016 ОСОБА_2 звернувся до командира ВЧ 3029 Нацгвардії з заявою, в якій просив надати інформацію та документальне підтвердження щодо факту виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме дати фактичної сплати, розміру та складових частин з наданням копії платіжних доручень, надати інформацію щодо включення при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди або за відсутності перерахувати одноразову грошову допомогу при звільненні та зробити доплату.
4.5. Листом від 30.06.2016 вих. №1768 тимчасово виконуючий обов'язки командира ВЧ 3029 Нацгвардії повідомив про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та вказав, що згідно наказу МВС України від 04.07.2014 №638 у розмір виплати одноразової грошової допомоги при звільненні включається: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби. Відповідно до пункту 11 наказу МВС України від 23.01.2015 №72 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається у розрахунок одноразових виплат.
4.6. Не погодившись з вищезазначеним, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВЧ 3029 Нацгвардії про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків його місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків його грошового забезпечення, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом МВС України від 31.01.2015 №72, за відрахуванням виплачених сум.
4.7. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №808/2189/16, яка набрала законної сили 07.02.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4.8. 09.11.2016 ОСОБА_2 звернувся до командира ВЧ 3029 Нацгвардії з заявою, в якій просив провести виплати недоплачених сум грошового забезпечення за весь період утримання аліментів з сум нарахованої щомісячної грошової винагороди та надати інформацію про загальний розмір утриманих аліментів з сум нарахованої йому щомісячної додаткової грошової винагороди за весь період її виплати, а також про щомісячний розмір утриманих аліментів з сум нарахованої йому щомісячної додаткової грошової винагороди за весь період її виплати.
4.9. Листом від 14.11.2016 вих. №3208 тимчасово виконуючий обов'язки командира ВЧ 3029 Нацгвардії відмовив ОСОБА_2 у проведенні виплати недоплачених сум за весь період утримання аліментів з щомісячної додаткової грошової винагороди.
4.10. Судами досліджено, що т.в.о. командувача Національної гвардії України видано розпорядження від 10.02.2015 №3/21/3-712, яким установлено з 01.01.2015 розміри щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям та звернуто увагу на те, що остання є щомісячною виплатою і з неї проводиться утримання аліментів.
5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно з пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, з видів грошового забезпечення військовослужбовців, що не мають постійного характеру, утримання аліментів не проводиться. Суд дійшов висновку про те, що нормами Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2015 №72, не врегульовано питання щодо утримання аліментів з військовослужбовців, а розпорядження т.в.о. командувача Національної гвардії України від 10.02.2015 №3/21/3-712 суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146. Суд послався на постанови Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №21-368а13, від 04.11.2014 у справі №21-473а14, від 16.06.2015 у справі №21-621а14, в яких висловлено правову позицію, згідно з якою щомісячна додаткова грошова винагорода є тимчасовою виплатою.
5.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, аліменти стягуються з всіх видів грошової винагороди, виплаченої разом з основним видом доходів. Відтак, утримання аліментів з військовослужбовців провадиться з усіх видів виплаченого щомісячно грошового забезпечення. Натомість забороняється утримувати аліменти лише з вихідної допомоги при звільненні з військової служби, а також з інших видів грошового забезпечення, що не мають постійного характеру.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційної адміністративного суду від 06.07.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 залишити в силі.
Сервіси для юристів