Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №820/8898/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №820/8898/15

касаційне провадження №К/9901/37565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя - Курило Л.В., судді: Бартош Н.С., Присяжнюк О.В.) у справі №820/8898/15 за позовом ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у серпні 2015 року звернулась до адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015 №01-17Т.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.02.2017 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.09.2017 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 без змін.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області 10.07.2017 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, підпункту 267.1.1 пункту 267.1, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.2.1 пункту 267.2, пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 №01-17Т, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області зазначала, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки Porshe Cayenne, з об'ємом двигуна 3598 куб. см., 2014 року випуску, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2015 році.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області при визначенні податкового обов'язку позивача в спірних правовідносинах не врахувала, що Харківською міською радою Харківської області прийнято рішення №1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», яким встановлений в м.Харкові новий податок на майно - транспортний податок лише 21.01.2015, а тому застосування положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).