ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 640/30856/21
адміністративне провадження № К/990/23947/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/30856/21
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним і нечинним пункт рішення, визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року, постановлену у складі: головуючого судді Григоровича П.О., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, ухвалену у складі: головуючого судді Собківа Я.М., суддів Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС, відповідач-1), Головного управління Національної поліції у місті Києві (ГУ НП у м. Києві, відповідач-2) з вимогами:
- визнати протиправним і нечинним пункт 3.1.13 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 грудня 2008 року №638;
- визнати протиправним дії ГУ НП у м. Києві щодо недопуску захисника Стригуна М.А. до підзахисного ОСОБА_1 , який утримувався в Ізоляторі тимчасового тримання ГУ НП в м. Києві.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, позов повернуто з підстав, передбачених пунктами 3, 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України):
- позов підписано особою, яка не має права її підписувати;
- порушено правила об`єднання позовних вимог.
3. Ці висновки суди попередніх інстанцій мотивували тим, що:
- позов підписано адвокатом Оленою Антонеску, яка на підтвердження своїх повноважень надала ордер, де в графі «назва органу, у якому надається правова допомога», зазначено родове поняття «всі суди України», а не найменування конкретного суду. Цю обставину суди попередніх інстанцій вважали достатньою, щоб уважати, що ордер має істотні недоліки, які виключають можливість прийняття його як доказу повноважень Олени Антонеску діяти від імені позивача;
- порядок залучення захисника і умови побачень захисника з підозрюваним/обвинуваченим визначені у Кримінально-процесуальному кодексі України (далі - КПК України), у зв`язку з чим вимоги, звернуті до ГУ НП у м. Києві, щодо недопуску адвоката до підзахисного, який утримувався в ізоляторі тимчасового тримання, мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що:
- висновок судів попередніх інстанцій про дефект ордеру ґрунтується на тлумаченні пункту 15.4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, яке на момент складання ордеру втратило чинність. Чинне Положення, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41, прямо передбачає, що під назвою органу, у якому надається правова допомога, розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів;
- висновок судів попередніх інстанцій про необхідність зазначати в ордері найменування конкретного суду, в якому надається правова допомога, суперечить сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18, від 22.04.2021 у справі №280/2788/20, від 09.10.2020 у справі №460/1726/19;
- положення КПК України (стаття 303) під час досудового розслідування дозволяє скаржитися на рішення, дії, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора. Відсутність серед зазначеного переліку посадових осіб ізоляторів тимчасового тримання виключає можливість оскарження їхніх дій в порядку, передбаченому КПК України. Отже, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про юрисдикцію спору в частині вимог, звернутих до ГУ НП в м. Києві.
6. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
Сервіси для юристів