Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №808/9458/14

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/8524/18 справа №808/9458/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у складі суддів: Чередниченко В.Є., Олефіренко Н.А., Панченко О.М. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило скасувати податкову вимогу №1544-25 від 04 грудня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що вжив всіх заходів по перерахуванню податкових зобов'язань, але з незалежних від нього причин (з вини банку) платіжні доручення виконані не були та відповідні кошти своєчасно не поступили до бюджету, що виключає підстави для покладення відповідальності на Товариство за несплату податку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року позов задоволено; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №1544-25 від 04 грудня 2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що платіжні доручення по сплаті зобов'язання з єдиного податку своєчасно подані позивачем для перерахування коштів до бюджету, але з вини банку останні виконані не були, а тому податкова заборгованість у Товариства відсутня.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року та прийнято нову постанову, якою визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №1544-25 від 04 грудня 2014 року в частині нарахування податкового боргу у сумі 7150,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невиконання банком платіжних доручень Товариства на перерахування коштів у розмірі 25155,80 грн. зумовлено їх відсутністю на рахунку останнього, а тому невнесення податку до бюджету відбулося з вини позивача, у зв'язку з чим Інспекцією правомірно винесено оскаржувану вимогу на вказану суму узгоджених податкових зобов'язань, несплачених у встановлений строк.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилався на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, оскільки з моменту прийняття банком платіжних доручень Товариство виконало свій обов'язок по сплаті податкових зобов'язань, а тому не може нести відповідальності за несплату податку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 жовтня 2014 року Товариством подано податкову декларацію платника єдиного податку - юридичної особи за III квартал 2014 року, у якій самостійно визначено до сплати суму податку у розмірі 32307,90 грн.

Позивачем виписано платіжні доручення за призначенням платежу «сплата єдиного податку 5% за 2014 рік»:

- від 13 жовтня 2014 року №1133 на суму 10870,00 грн., №1134 на суму 7860,00 грн. та від 14 жовтня 2014 року №1135 на суму 6434,00 грн., які прийняті ПАТ «Банк Камбіо» у день їх подання;

- від 19 листопада 2014 №55 на суму 7150,00 грн., які прийняті ПАТ «А-Банк» у день його подання.

ПАТ «Банк Камбіо» надіслано позивачу повідомлення від 14 жовтня 2014 року про невиконання розрахункових документів, а саме: платіжних доручень від 13 жовтня 2014 року №1133 та №1134, які банк узяв для облікування за позабалансовим рахунком 9804160010002.980, у зв'язку з тим, що не має/не достатньо коштів на кореспондентському рахунку.

Також, ПАТ «Банк Камбіо» надіслано позивачу повідомлення від 15 жовтня 2014 року про невиконання розрахункового документу, а саме: платіжного доручення від 14 жовтня 2014 року №1135, який банк узяв для облікування за позабалансовим рахунком 9804160010002.980, у зв'язку з тим, що не має/не достатньо коштів на кореспондентському рахунку.

Платіжне доручення від 19 листопада 2014 №55 на суму 7150,00 грн. виконано ПАТ «А-Банк» вчасно.

04 грудня 2014 року відповідачем прийнято податкову вимогу №1544-25, якою зобов'язано позивача сплатити суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 32305,80 грн

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам чинного законодавства оскарженої вимоги з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.