ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №814/1726/14
адміністративне провадження №К/9901/26347/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 (суддя - Брагар В. С.) та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 (колегія у складі суддів: Турецька І.О., Стас Л.В., Косцова І.П.)у справі № 814/1726/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Югтранс-Ніка»додержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Югтранс-Ніка» (далі - Товариство) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі -ДПІ) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2014:
- № 0001022201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1105522,00 грн. та штрафними санкціями на суму 258 754,00 грн.;
- № 0001032201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено про правильність формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість у зв`язку з тим, що протиправне анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість є чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності рішення суду про скасування рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.05.14 №0001022201 частково в сумі 295508,50 грн. В частині інших позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що сума коштів ПДВ, яка декларувалась позивачем в червні 2011 року та 2013 року підтверджується належно оформленими податковими накладними. При цьому ПДВ за 2013 рік визнано законим рішеннями судів в іншій адміністративній справі. Щодо суми коштів ПДВ, які включені до податкової декларації в січні 2014 року, то позивач не мав права їх декларувати, адже такий податок ним було сплачено в період, коли в нього не було свідоцтва платника ПДВ.
Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 рішення суду першої інстанції скасував. Позов Товариства до ДПІ задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №000102221, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в розмірі 759 984,47 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 189 996,11 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0001022201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 95 029,53 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 23757,38 грн. - відмовлено. У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0001032201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн. - відмовити.
Загалом суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, але в частині суми ПДВ, яка декларувалась позивачем в 2014 році, суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача, що такі кошти податку були накопичені за період, коли позивачу де-факто призупинено свідоцтво платника ПДВ, шляхом прийняття незаконного рішення про його анулювання, що в грудні 2012 року було поновлено. Тобто, суд апеляційної інстанції зауважив про те, що відповіді кошти ПДВ, позивач мав право декларувати в січні 2014 року, оскільки він незаконно був позбавлений свідоцтва платника ПДВ.
Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволені позову скасувати. Вказується на висновки акту перевірки, які не підлягають повторному зазначенню.
Письмового відзиву на касаційну скаргу позивача до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04-10.04.2014 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 01.04.2014, у зв`язку з чим відповідачем було складено акт №1441/14-02-22-10/35176489, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено:
- п.184.5 ст.184, п.185.1 ст.185, 187.1 ст.187, 188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, з урахуванням п.184.1 ст.184 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1105522грн.
- п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, позивачем не подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2011 року та надано податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року з порушенням строків, а саме: термін подачі - 20.02.14, підприємством декларацію №9009908673 подано 25.02.14.
13.05.14 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№0001022201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1105522грн. та штрафними санкціями на суму 258754грн.;
№0001032201, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 340грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання, у т.ч. по періодах:
червень 2011 року - 70512грн.;
січень 2013 року - 179996грн.;
січень 2014 року - 855014грн.,
Сервіси для юристів