ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.02.2018 Київ К/9901/8403/18 816/166/15-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року (суддя Кукоба О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: Чалий І.С., Пянова Я.В.) у справі № 816/166/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) від 18.08.2014 року №0000282308.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Полтаві звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Полтаві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідач зазначає, що судами не враховано доводи про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також факту перевезення товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Полтаваобленерго» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промальянс енерджі» за жовтень, листопад 2012 року та з ТОВ «Аст-технології» за листопад, грудень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 29.07.2014 року №4496/16-01-22-02/00131819, в якому вказано про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт у ТОВ «Промальянс енерджі» та ТОВ «АСТ-технології» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у м. Полтаві посилалась на результати контрольних заходів щодо контрагента ТОВ «АСТ-технології» (акт від 22.08.2013 року №1240/26-57-22-03-07/34645705 про неможливість проведення зустрічної звірки) та ТОВ «Промальянс енерджі» (акт від 23.08.2013 року №887/26-55-22-03/37033545 та акт від 05.07.2013 року №207/26-55-22-07/37033545 про неможливість проведення зустрічної звірки) де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також відповідач наголошував на непредставленні ПАТ «Полтаваобленерго» на перевірку транспортної документації.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 18.08.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282308, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1336251,25 грн. (в т.ч. основний платіж - 1069001,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 267250,25 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт у контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Як встановлено судами, позивачем у період, що був предметом перевірки було укладено ряд договорів, а саме:
Сервіси для юристів