ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 804/3765/16
адміністративне провадження № К/9901/39528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
за участю: представника позивача - Лопатнікової А.В., представників відповідача - Дроздюк А.В., Басана О.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 (суддя Турова О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Круговий О.О., судді: Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі №804/3765/16 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Міністерства фінансів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (перейменоване в подальшому на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; далі - АТ КБ «ПриватБанк», Товариство, Банк, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, Інспекція, податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 №0000074300.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало на необґрунтованість та безпідставність висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 28.12.2015 №169/28-01-43-14360570 щодо порушення ним положень законодавства, що регулює питання утримання та сплати податку на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України до бюджету. Стверджувало, що грошові кошти, перераховані ним на користь нерезидента - Компанії «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» (резидент Великої Британії), є процентами, сплаченими на виконання кредитних договорів, укладених із вказаним нерезидентом, а Компанія «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» є кінцевим бенефіціарним отримувачем процентних доходів від позики, тому АТ «КБ «ПриватБанк» правомірно застосувало ставку податку у розмірі 0% при оподаткуванні сум таких виплачених процентів. Вважає, що твердження податкового органу про те, що Компанія «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» являється лише посередником у процедурі перерахунку коштів є припущенням, не ґрунтується на належних і допустимих доказах та спростовується обставинами наявності у Компанії права на отримання процентів від позивача та включення їх до свого оподатковуваного доходу в країні резидентства.
Позивач заперечував також проти наведеного в акті перевірки висновку Інспекції щодо виникнення у нього обов`язку нарахувати та утримати із суми виплачених на користь іноземного видавництва «THE FINANCIAL TIMES LTD» (Великобританія) за надання послуги з розміщення у номері журналу «The Banker» статті під заголовком «Інновації Приватбанку» валютних коштів податок з доходів нерезидента за ставкою 20%, оскільки такі послуги не є рекламними та були надані за межами території України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, АТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: статей 72, 103, 127, 160 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і приріст вартості майна, ратифікованої Законом України від 11.08.1993 №337/93-ВР, статті 1 Закону України «Про рекламу», та, в той же час, до неврахування положень статей 82, 83 і 86, пункту 46 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України при формуванні висновків щодо наявності підстав для відмови у позові.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилаючись, зокрема, на те, що:
- відповідно до умов кредитних договорів Компанія «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» є кредитодавцем, а Банк - позичальником. АТ КБ «ПриватБанк» сплачувало проценти на рахунок названого нерезидента в іноземному банку. При цьому саме Компанія «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» мала право на отримання процентів за умовами таких кредитних договорів, а не треті особи, як помилково вважає контролюючий орган;
- факт включення Компанією «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» процентів, отриманих від позивача, до своїх доходів, що оподатковуються на території Великобританії, підтверджується сертифікатами податкової резидентності цієї компанії, які видані Податковим органом Їі Величності;
- характер діяльності Компанії «UK SPV CREDIT FINANCE PLC», як то: наявність у неї з одного боку зобов`язань перед власниками розміщених на міжнародних ринках капіталу облігацій, а з іншого - права вимоги до власних боржників за кредитними договорами не свідчить про відсутність у Компанії статусу бенефіціарного (фактичного) власника отримуваних нею процентних доходів;
- взята до уваги контролюючим органом під час проведення документальної перевірки інформація з мережі Інтернет (тобто з офіційного веб-сайту Реєстраційної палати Великобританії - «Companies House»), яка слугувала твердженню про «транзитний характер» процентних доходів, не відноситься до жодної із визначених у статті 83 ПК України податкової інформації, що може бути використана податковим органом під час проведення перевірок, а тому посилання на неї у акті перевірки позивача є неприпустимим. Також з тексту акта перевірки незрозуміло, яким чином відповідачем опрацьована фінансова та податкова звітність Компанії «UK SPV CREDIT FINANCE PLC», оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, яка конкретна інформація з сайту Реєстраційної палати фактично застосовувалась перевіряючими, однак суди зробили свої висновки у цій справі лише на підставі тексту акта перевірки;
- у матеріалах справи відсутні докази того, що Реєстраційна палата «Companies House» є компетентним органом, а відомості, що оприлюднені на її веб-сайті, відповідно можуть бути використані в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і приріст вартості майна;
- досліджені та оцінені судами під час розгляду справи листи-відповіді Податкової та митної служби Її Величності від 22.01.2016, 20.06.2016 і 24.08.2016, надані у відповідь на запит вітчизняного податкового органу від 17.11.2015, були відсутні на час складання акта перевірки, й, як наслідок, не могли бути враховані для висновків про наявність податкового правопорушення. Водночас у силу наявних недоліків при оформленні запиту від 17.11.2015 вказані відповіді іноземного податкового органу не містять достатньої інформації для встановлення податкового правопорушення як такого;
- виплачений позивачем у 2013 - 2014 роках на користь Компанії «UK SPV CREDIT FINANCE PLC» дохід у вигляді процентів за фінансовим кредитом підпадає під дію норм пункту 46 підрозділу 4 розділу «Перехідні положення» ПК України (у редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»), які, як вважає скаржник, мають зворотню дію в часі й звільняють від оподаткування доходи, що сплачені нерезидентам або уповноваженим ними особам, у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року;
- публікація статті під заголовком «Інновації ПРИВАТБАНКУ» у професійному виданні «The Banker» не відповідає визначенню реклами, а тому послуги, надані Компанією «THE FINANCIAL TIMES LTD», не можуть вважатися послугами з виробництва та розповсюдження реклами. Водночас у силу положень останнього абзацу пункту 160.1 статті 160 ПК України оплата позивачем таких послуг нерезидента звільнена від оподаткування як доходи останнього у вигляді виручки або компенсації вартості наданих послуг. Також, оскільки публікація розміщувалася Компанією «THE FINANCIAL TIMES LTD» в іноземному виданні за межами території України, то виплата позивачем 17 100,00 фунтів стерлінгів не є доходом з джерелом його походження з України, а отже не підлягає оподаткуванню при виплаті з України в порядку пункту 160.7 статті 160 ПК України;
- у податкового органу не було правових підстав для застосування до позивача в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 16.01.2016 №0000074300 штрафної санкції у розмірі 75% від суми заниженого податку, оскільки передбачена абзацами 5, 6 пункту 127.1 статті 127 ПК України повторюваність визначення суми податкового зобов`язання з аналогічного податку відсутня.
Відповідач у свою чергу подав письмові заперечення (відзив) на касаційну скаргу, які мотивовані ненаведенням у касаційній скарзі обґрунтувань стосовно помилковості застосування судами норм матеріального права та порушення ними процесуальних норм; просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Сервіси для юристів