Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №802/82/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №802/82/16-а

адміністративне провадження №К/9901/3676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №802/82/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору: відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини та Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (головуючий суддя - Сало П.І., судді: Богонос М.Б., Слободонюк М.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді: Білоус О.В., Курко О.П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини та Державна казначейська служба України, в якому просив:

1.1. визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України";

1.2. зобов'язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, проведеного на підставі рішення Європейського суду з прав людини, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України.

2. Під час судового розгляду справи судом першої інстанції позивач на підставі статей 51, 137 КАС України змінив раніше заявлені позовні вимоги та просив суд визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України"; зобов'язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, що встановлений станом на 08.10.2015 р. та визначений Арбітражним керуючим-розпорядником майна ДАК "Укрресурси" в листі-довідці № 51 від 10.10.2015 р. і затверджений ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.10.2015 р. у справі № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" в сумі 1 900 147,03 грн. першої черги задоволення, без врахування втраченої частини коштів при затримці термінів виплати та інфляції, для виконання рішення Європейського суду з прав людини у не виконаній частині, та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України (том 3, а.с. 48).

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" державу Україну зобов'язано у тримісячний строк виконати рішення національних судів, наведених у додатку до рішення. Відповідно до вимог чинного законодавства Міністерство юстиції України є органом, відповідальним за виконання рішень Європейського суду з прав людини. Однак відповідачем лише частково забезпечено виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. та на рахунок позивача перераховано кошти, присуджені йому рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р. та рішеннями Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р. та від 06.04.2007 р. Разом з тим, тривалий час не виконуються рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р. та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.

4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 щодо проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з роботи в ДАК "Укрресурси".

Зобов'язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" (виконавче провадження ВП № 44360795) вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_1 невиплаченої йому станом на жовтень 2015 року заборгованості ДАК "Укрресурси" за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, однак залишаються невиконаними, в сумі 1 188 937 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 30 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що саме на Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладений обов'язок щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини. Саном на момент розгляду справи судом рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" повністю не виконане, а отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

6. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

8. Верховний Суд ухвалою від 3 жовтня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

9. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

10.1. Розпорядником коштів по рішенням Європейського суду з прав людини є Міністерство юстиції України, а не Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а тому суди дійшли помилкових висновків про зобов'язання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії по виплаті позивачу суми невиплаченої йому заборгованості.

10.2. Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини, який передбачає дві форми виконання: або виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, або вжиття заходів загального характеру. Обов'язок виконання рішення національного суду, передбачений у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України", є додатковим заходом індивідуального характеру, який здійснюється органами, відповідальними за їх вжиття. Оскільки рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. перебуває на виконанні у відділі ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, то саме цей орган і є відповідальним за вжиття заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р.