ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №199/1441/17(2-а/199//81/17)
адміністративне провадження №К/9901/21727/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року (суддя Руденко В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до інспектора 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції Кульбацького Олега Володимировича, Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції
про визнання дій противоправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з даним позовом до інспектора 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції Кульбацького Олега Володимировича, Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАА№0591884 від 09 лютого 2017 року.
В обґрунтування позову посилався на те, що 09 лютого 2017 року інспектором 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції м. Дніпра капітаном поліції Кульбацьким Олегом Володимировичем була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА№0591884 від 09 лютого 2017 року та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, у зв`язку з тим, що позивач нібито 09.02.2017 року о 09.44 год, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1 здійснив зупинку ближче ніж 30 метрів від зупинки громадського транспорту в м. Дніпрі на вулиці Робоча, біля будинку № 99, чим порушив вимоги п. 15.9 (е). З діями відповідача в частині розгляду справи на місці зупинки та винесеною постановою не згоден, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону та порушують його права, тому просить суд визнання дії відповідача протиправними та скасувати постанову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 09 лютого 2017 року серії ЕАА №059184 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, винесену інспектором 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції Кульбацьким Олегом Володимировичем.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо), в той час як було встановлено судом першої інстанції, що при огляді відеозапису з нагрудної камери відповідача, судом встановлено, що будь - яких дій по вимірюванню відстані зупинки автомобіля позивача ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_1 від зупинки маршрутних транспортних засобів або від дорожнього знаку такої зупинки не було проведено, таким чином зазначений відеозапис не є належним доказом по справі. Суди також вказали, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції, чинній на час вчинення спірних дій та прийняття спірної постанови (29.09.2016 року), передбачали, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом № 596-УІІІ від 14.07.2015 року правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Зазначений Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обов`язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Також, суди вказали на безпідставність тверджень позивача, що відповідач позбавив його права скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, оскільки такого факту судами встановлено не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
01 грудня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що спірна постанова складена відповідно до вимог статті 222 КУпАП. Неправомірних дій зі сторони відповідача вчинено не було, оскільки він діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства. Крім того, скаржник зазначив, що у відповідності до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а не тільки суб`єкт владних повноважень, як вказали суди.
Позивачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Сервіси для юристів