Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №465/1461/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

м. справа №465/1461/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 465/1461/16-а

за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Інспектор відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок ДАБІ, ДАБІ відповідно), про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок ДАБІ Максима А.М. від 27 січня 2016 року №1з/13-ф/пз про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 5100 грн за порушення вимог частини першої статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДАБІ 12 січня 2016 року склала припис № 16-7/16пз, в якому було зазначено, що про його виконання потрібно повідомити до 10 лютого 2016 року, а оспорювана постанова була винесена 27 січня 2016 року, таким чином швидше на 15 днів. При цьому акт, протокол та припис №16-7/16пз не складалися в присутності позивача і не надавалися ці документи для підпису, а відповідно посадових осіб не було 12 січня 2016 року на об'єкті і на даному об'єкті не ведуться жодних будівельних чи підготовчих робіт.

Франківський районний суд м. Львова постановою від 18 травня 2016 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлена презумпція вини суб'єкта владних повноважень, що означає його обов'язок довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, Зважаючи на те, що відповідачі чи їх представники не надали достатніх та належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем, то оспорювань постанову слід скасувати.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нову - про відмову в позові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 не виконав у визначений 30-денний строк вимоги припису від 01 грудня 2015 року за № 15-1408/2, який в силу вимог пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) є обов'язковим для виконання, тому відповідач правомірно наклав на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та постанову Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року в частині закриття провадження у справі, а в іншій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення належить до компетенції того органу, який прийняв рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому скаржник зазначає, що акт, протокол та припис вчинені з грубим порушенням, оскільки, зокрема, не були підписані одним з інспекторів, який, начебто, проводив перевірку, не вірно зазначено адресу та без присутності позивача. Крім цього позивач зазначає, що згідно Будівельного паспорту гранична будівельна висота будівлі складає 13 метрів, а згідно Технічного паспорту (а.с. 90) висота складає 12, 85 метрів, що свідчить про відсутність правопорушення. При цьому зобов'язання знесення поверху, в тому числі у зимовий час, можливо лише за рішенням суду відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що оспорюванню постановою у справі про адміністративне правопорушення від 27 січня 2016 року за №1з/13-ф/пз ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КпАП України, а саме: не виконав вимоги припису від 01 грудня 2015 року №05-1408/2 та не привів об'єкт будівництва у відповідність до вимог будівельного паспорта на забудову земельної ділянки від 21 березня 2014 року №0312-029. У приписі зазначено, що позивач здійснив будівництво третього та четвертого поверху, тобто, перевищив допустиму поверховість, чим порушив вимоги пункт 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 року №461.

Вказаною постановою на позивача накладений штраф в сумі 5100 грн.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 грудня 2015 року головні інспектори будівельного нагляду Леськів А.Я., Ліщинський В.Б. та Максим А.М. склали акт та протокол про порушення громадянином ОСОБА_1 вимог пункту 1 Переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (далі - Перелік № 466). При виконанні будівельних робіт з будівництва зблокованого житлового будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 допустив відхилення від будівельного паспорта на забудову земельної ділянки від 21 березня 2014 року № 0312-029, а саме : провів будівельні роботи з будівництва третього та четвертого мансардного поверху, чим перевищив допустиму поверховість, передбачену вказаним паспортом.