Ухвала КАС ВП від 19.04.2018 року у справі №815/5665/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/5665/17

адміністративне провадження № К/9901/47993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 у складі судді Завальнюка І.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 у складі колегії суддів: Федусика А.Г. (головуючого), Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А. у справі №815/5665/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання наказу №174 від 14 вересня 2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, неправомірним та скасування, а також з вимогою зобов`язати відповідача прийняти рішення про оформлення зазначених документів.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018, в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 є громадянкою Афганістану, уродженкою м.Кабул, за національністю - таджичка, за віросповіданням - мусульманка. Рідна мова дарі, володіє мовами пушту, урду, англійською, має неповну середню освіту (11 класів).

3.2. Позивачка виїхала з Афганістану в складі родини (батьків, брата та сестри) в жовтні 2015 року літаком Кабул-Москва на підставі національного паспорту та візи до РФ (місто Москва). На території РФ перебувала протягом місяця, за міжнародним захистом не зверталася. На територію України потрапила нелегально, поза пунктом пропуску.

3.3. Наприкінці 2015 року позивачку було затримано та розміщено у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, де вона перебувала у період з 09 грудня 2015 року по 25 лютого 2016 року.

3.4. Вперше ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській 21 березня 2016 року. Як причини виїзду ОСОБА_1 з країни громадянської належності вона зазначила, що не може повернутись до Батьківщини через побоювання примусового одруження та фізичної розправи з боку командира талібів на ім`я ОСОБА_3 , який вимагав від батька та брата співпрацювати з ним.

3.5. За результатами розгляду особової справи № 2016OD0057 громадянки Афганістану ОСОБА_1 , Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області дійшло висновку щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

3.6. Наказом №62 від 31 березня 2016 року начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у відповідності до ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно громадянки Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особова справа № 2016OD0057.

3.7. Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку (справа №815/1703/15). Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

3.8. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час анкетування позивачка зазначала, що прибула в Україну 25 листопада 2015 року, за захистом не зверталася, однак ця інформація не відповідає дійсності, оскільки вона зверталася за міжнародним захистом до ГУ ДМС у м.Києві, їй була видана довідка про звернення за захистом в Україні, однак розгляд заяви призупинено через неявку на співбесіду та зазначена довідка визнана недійсною. При цьому 05 грудня 2015 року позивачку затримано в районі с.Фалемичі Волинської області за спробу незаконного перетину державного кордону України у напрямку Республіки Польща.

3.9. Причиною виїзду з країни громадянської належності позивачка зазначила погрози від командира радикального руху "Талібан" на ім`я ОСОБА_3 , проте перевіркою інформації по країні походження встановлено, що ОСОБА_3 був головою радикального руху "Талібан" в Афганістані та ймовірно загинув в грудні 2015 року.

3.10. При прийнятті рішень суди врахували наявні розбіжності в інформації, наданої під час анкетування позивачів по справі № 815/1703/16 ( ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) та співбесід з ними.

3.11. Зокрема, позивачі зазначали, що хотіли потрапити в Україну, яку вважають безпечною країною, однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачі були затримані при спробі перетину кордону з Польщею. Також зазначали, що сестра ОСОБА_6 повідомляла про небезпеку для їх життів та реальність погроз від ОСОБА_3 , проте ОСОБА_6 під час анкетування навіть не зазначив сестру в анкеті та повідомив, що у нього є два брати, а батьки померли. Крім того, мати та сестри ОСОБА_7 зазначали про те, що люди ОСОБА_3 вимагали від нього закласти вибухівку в школі, однак, його батько ОСОБА_6 цієї інформації не зазначає.

3.12. У вересні 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

3.13. Під час анкетування 11 вересня 2017 року позивачка зазначила, що прибула до України приблизно 2,5 року тому, одразу звернулась за захистом в м.Києві, але результатом звернення була відмова в захисті. Однак, як встановлено судом, 08 жовтня 2015 року позивачка звернулась з заявою до ГУ ДМС в м. Києві, проте саме через уникнення особою процедурних заходів розгляд її особової справи було призупинено відповідно до наказу від 29 жовтня 2015 року № 60.

3.14. У ході співбесіди позивачка повідомила, що після відмови ГУ ДМС України в м.Києві вона разом із родиною збиралась звернутися за захистом до іншого міста України. Однак, 05 грудня 2015 року позивачку разом із родиною було затримано в районі с.Фалемичі Волинської області при спробі незаконного перетину державного кордону України у напрямку Республіки Польща, після чого розміщено у ПТПІ. Зазначене свідчить про намір позивачки свідомо потрапити до європейських країн та відсутність необхідності у міжнародному захисті на території України.

3.15. Судами встановлено також, що позивачка виїхала з Афганістану до Російської Федерації, на території якої перебувала на протязі 1 місяця, та згідно із п.22 ч.1 ст.1 Закону вона знаходилася в третій безпечній країні та не звернулася за наданням статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту за місцем знаходження. Неможливо вважати проїзд через територію Російської Федерації транзитним, оскільки транзитний проїзд через територію РФ здійснюється, як правило, без права на зупинку. Враховуючи той факт, що позивачка потрапила на територію Російської Федерації легально, в разі обґрунтованості побоювань зазнати переслідувань на Батьківщині, вона мала звернутися за захистом на території Російської Федерації.