ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
м. Київ
справа №2а-3925/12/2170
адміністративне провадження №К/9901/3257/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 (суддя - Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 (судді - Зуєва Л.Є., Шевчук О.А., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Теплотехніка" (далі - ТОВ ГК "Теплотехніка") до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "ГК "Теплотехніка" звернулося до суду з позовом, у якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Форми "Р" від 10.08.2012 № 0006012200 та № 0003182200, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 257`985,00 грн та з податку на прибуток на 296`682,50 грн; визнати протиправними дії відповідача щодо висновків актів перевірок в частині порушення ТОВ ГК "Теплотехніка" частин 1 - 3, 5 - 6 статті 203, частин 1 - 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 655, 656, 658, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ ГК "Теплотехніка" за період листопад, грудень 2011 року з постачальником ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та щодо визнання недійсними (нікчемними, фіктивними) правочинів, укладеним товариством з контрагентами.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків податкової перевірки щодо відсутності у товариства права на формування даних свого податкового обліку за наслідками господарських операцій із контрагентом - ТОВ "ТД "Тепло-Комплект", оскільки всі операції підтверджені відповідними первинними документами, цей контрагент мав податкову та господарську правосуб'єктність, а висновки акту податкової перевірки ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" про завищення товариством податкового кредиту у грудні 2011 року на загальну суму ПДВ 170`597,89 грн та завищення податкових зобов'язань в листопаді-грудні 2011 року на загальну суму ПДВ 206`388,16 грн, які покладені в основу висновків перевірки ТОВ "ГК "Теплотехніка", визнані протиправними в судовому порядку (справа № 2а-2811/12/2170).
Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 25.07.2012 № 1471/22-4/24107688 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ГК "Теплотехніка" з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" за листопад-грудень 2011 року, та в акті від 03.04.2013 № 2070/22-4/24107688 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ГК "Теплотехніка" з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово - господарських відносин з ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" у листопаді-грудні 2011 року та їх відображення в податкові звітності. Згідно з цими висновками позивач, у період охоплений перевірками, занизив податкові зобов'язання із ПДВ у листопаді-грудні 2011 року на 206`388,00 грн та з податку на прибуток за ІІ-ІУ-й квартали 2011 року на 237`346,00 грн внаслідок збільшення суми податкового кредиту на 206`388,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "ТД "Тепло-Комплект", та завищення валових витрат на 1`031`940,00 грн.
Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже ТОВ "ГК "Теплотехніка" (позивачем) порушено частини 1 - 3, 5 - 6 статті 203, частин 1 - 2 статті 215, частини 1 статті 216, статей 655, 656, 658, 662 ЦК України в момент вчинення цих правочинів та пункти 138.1, 138.2 статті 138, пункт 139.1 статті 139, пункт 185.1 статті 185, пункт 186.1 статті 186, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункти 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Тому зазначені правочини відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203 ЦК України є нікчемними і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Нікчемність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" вмотивована посиланням на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю у вигляді податкових перевірок безпосереднього постачальника ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та інших підприємств у ланцюгу постачання товарів/послуг (ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" - акт перевірки від 27.04.2012 № 657/22-4/33824714; ПП "Авірум" - акт перевірки від 22.03.2012 № 222/22-4/32809763; ПП "Строймаркет КН" - акт від 10.02.2012 щодо неможливості проведення зустрічної звірки) щодо господарської діяльності зазначених контрагентів, у ході якої встановлено нікчемність правочинів та безтоварність операцій. При цьому у ході перевірок встановлено, що на виконання умов договору аутсорсингу від 10.01.2008 № 1-АУТ та на виконання договірних зобов'язань із Управлінням ЖКГ Херсонської ОДА згідно з видатковими накладними та довіреністю на отримання товару товариство від ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" отримало обладнання для системи водопостачання, провело розрахунки у безготівковій формі та у листопаді - грудні 2011 сформувало дані свого податкового обліку.
Суди також встановили, що у межах договірних взаємовідносин із ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" позивач отримав обладнання для системи водопостачання, що підтверджено первинними документами: видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи. Придбане обладнання реалізовано у межах договірних взаємовідносин із Управлінням ЖКГ Херсонської ОДА, що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт форми № КБ3, податковими накладними. На момент здійснення операцій сторони мали податкову та господарську правосуб'єктність.
Задовольняючи позов, суди, дослідивши доводи контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем даних податкового обліку та надані останнім проти цих доводів докази (договори, первинні документи), дійшли висновку, що вчинені ТОВ "ГК "Теплотехніка" господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та вчинені в межах своєї господарської діяльності. Під час вирішення спору суди також врахував положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) та послалися на обставин, що були встановлені судовим рішенням у справі № 2а/2811/12/2170 за позовом ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" до ДПІ про визнання дій протиправними та скасування акту про проведення невиїзної позапланової перевірки від 27.04.2012 № 657/22-4/33824714.
ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначені судові рішення та у задоволенні позову відмовити. При цьому на обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить ті ж самі обставини щодо порушень, встановлені у ході податкової перевірки товариства.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.03.2014 № К/800/15917/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.02.2019 касаційну скаргу ДПІ області прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Правочин, який вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 ЦК України є нікчемним.
Право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.
Отже, підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. Не вимагається визнання такого договору і в суді. За наявності відповідних обставин предметом розгляду та дослідження є податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору та реальність господарських операцій, як підстава виникнення права на формування платником податку своїх даних податкового обліку.
Сервіси для юристів