Показова судова практика в спорах з ТЦК та СП

Проблематика адміністративних спорів з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) є актуальною темою в українському правовому полі.

На сьогодні значний обсяг адміністративних справ стосується позовів проти ТЦК та СП, що включають різні питання, зокрема, визнання дій/бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, у тому числі в частини виплат винагороди, порушення процедури мобілізації тощо.

Ця стаття присвячена аналізу судової практики у спорах з ТЦК та СП, особливо в аспекті грошової компенсації. Наведені приклади судових рішень ілюструють підходи українських судів до вирішення цих спорів та забезпечення прав військовослужбовців та їх сімей.

Постанова 1

При розгляді судової практики в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на лікуванні можна навести постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024 № 580/5061/23, в якій суд дійшов таких висновків.

У рамках цієї справи позивач просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн за вересень - грудень 2022 року, а також за січень - березень 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.

Залишаючи в силі рішення першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, установленої Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн за січень - березень 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.

Суд підтвердив висновки першої інстанції, зазначивши, що належним повним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, установлену вказаною постановою Уряду, у розмірі 100 000,00 грн за січень - березень 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних). Додаткова винагорода включає час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.

Стосовно доказів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (Постанови N 168 Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 N 912/з/29), слід віднести:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);