Податкові спори в світлі новацій адміністративного процесу. Чого чекати?

Якби у грудні 2017 року, після набрання чинності новим Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ), до адміністративного суду потрапив податковий спір про оподаткування операцій із криптовалютою, то, на перший погляд, у суду вже були б актуальні процесуальні механізми вирішувати такий спір. Адже відповідно до нового КАСУ суд на ряду з письмовими доказами та показаннями свідків зможе приймати від сторін будь-яку інформацію в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи: не лише електронні документи, а й веб-сайти, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Звучить прогресивно і порівняно з «телеграмами, листами та письмовими записами», які пропонував старий КАСУ, для судової системи це, звичайно, несподіваний і сміливий крок вперед.

Читайте статтю: Податкові спори: презумпція добросовісності платника податків

Зрозуміло, що про застосування саме таких новацій на практиці говорити передчасно. Проте уніфікація судової практики у податкових спорах, економія процесуального часу, зміна у правилах доказування - це ті нововведення (нові задачі) адміністративного судочинства, вплив яких на вирішення судами актуальних податкових спорів ми зможемо відчути на практиці у близькому майбутньому. Про них і йтиметься у цій статті.

Уніфікація судової практики у податкових спорах

Сьогодні є звичною ситуація, коли місцеві та апеляційні адміністративні суди вирішують дуже схожі або ж практично аналогічні податкові спори абсолютно по-різному. До прикладу можна привести різний погляд судів на нарахування плати за землю комунальної власності (у розмірі, визначеному Податковим кодексом України чи договором?). Очевидно, суди першої та другої інстанцій часто надіялися, що крапку поставить Вищий адміністративний суд України чи навіть Верховний Суд України, і приймали протилежні рішення у подібних справах.

Новий КАСУ ставить за мету уніфікувати судову практику у судових справах, у тому числі й у податкових спорах, де така необхідність особливо гостра, запроваджуючи категорію «типових» та «зразкових» адміністративних справ.

Типовими є справи, які перебувають у провадженні одного або декількох адміністративних судів у тій великій кількості, що визначає доцільність ухвалення зразкового рішення у такій типовій справі. При цьому, типові справи мають одночасно відповідати таким критеріям:

• відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи);
• спір у цих справах виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права;
• позивачами у цих справах заявлено аналогічні вимоги.

Суд, який розглядає одну чи більше типову справу, може звернутися до новоствореного Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. Відтак, зразковою адміністративною справою буде вважатися типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Якщо типові справи містять значні розбіжності у фактичних обставинах, які унеможливлюють прийняття для них зразкового рішення, Верховний Суд може відмовити у відкритті провадження у зразковій справі. Рішення Верховного Суду у зразковій справі переглядає Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції.