Плата за землю при переході права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій іншою особою земельній ділянці

Постановка проблеми. Нерухоме майно, розта­шоване на земельній ділянці, в сучасному світі є об’єк­том інвестицій, одним із засобів, без яких неможливе ведення бізнесу. Тож договори купівлі-продажу нерухомого майна часто укладаються не лише у сфері господарської діяльності, а й із метою задоволення приватних інтересів громадян.

Обговорюйте тему: Орендна плата за земельну ділянку: проблемні питання.

Аналізуте судовий акт: У випадку відчуження нерухомості попередній власник сплачує плату за землю або орендну плату до оформлення новим власником правовстановлюючого документу на земельну ділянку (ВАСУ, головуючий Костенко М. І.).

Читайте статтю: Возобновление договора аренді земли.

Найпоширенішими на практиці є випадки продажу нерухомого майна, розта­шоване на земельній ділянці, за яких: 1) нерухоме майно стоїть на земельний ділянці, яка перебуває у власності продавця;
2) нерухоме майно на земельний ділянці, орендованій продавцем. При першому варіанті відчуження нерухомого майна відбувається одночасно із земельною ділянкою і питання щодо плати за землю є врегульованим. Щодо другого варіанта, то відбувається відчуження лише нерухомого майна, що розта­шоване на орендованій продавцем земельній ділянці. Після цього продовжують тривати відносини щодо плати за землю між продавцем нерухомого майна (орендарем земельної ділянки) і орендодавцем земельної ділянки та виникають між покупцем нерухомого майна та орендодавцем земельної ділянки, а деколи і між продавцем та покупцем нерухомого майна. Однак чинне законодавство не забезпечує повноти їхнього правового врегулювання, на недопущення чого звертав увагу Конституційний Суд України у рішенні від 30.05.2001 року № 7-рп/2001.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання плати за землю вивчали: Г. Анісімова, Н. Багай, О. Бандурка, А. Гетьман, І. Каракаш, А. Мірошниченко, О. Погрібний, В. Понікаров, С. Попова, А. Шеремет, М. Шульга тощо. Однак окремого дослідження щодо механізму плати за землю при переході права власності на нерухоме майно, розта­шованого на орендованій іншою особою земельній ділянці, не проводилось.

Метою статті є розкрити й удосконалити механізм плати за землю при переході права власності на нерухоме майно, розта­шоване на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV нерухоме майно – це земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їхнього знецінення та зміни призначення [1]. До нерухомого майна належать, зокрема жилий будинок, будівля. Розміщення цих об’єктів неможливе без земельної ділянки. У зв’язку з цим особа, яка має статус власника жилого будинку, будівлі, використовує земельну ділянку, на якій розташовані належні йому за правом власності об’єкти нерухомого майна.

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗК України від 25.10.2001 р. № 2768-III) [2]. Отже, власник об’єкта нерухомого майна, розта­шованого на земельній ділянці, зобов’язаний платити за використання земельної ділянки.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності [3]. Тож власник об’єкта нерухомого майна, що розта­шоване на земельній ділянці, зобов’язаний сплачувати за використання земельної ділянки земельний податок або орендну плату.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).