Персональні дані у кримінальному процесі: де межа допустимого втручання?

Захист персональних даних у кримінальному провадженні — між конституційними гарантіями та практичними ризиками. Цій темі був присвячений круглий стіл, проведений 19 червня 2025 року Секцією захисту персональних даних та права на доступ до інформації Комітету НААУ з питань захисту прав людини.

Учасники заходу — адвокати, науковці, представники правоохоронних органів, Омбудсмана та експертного середовища — обговорили ключові проблеми, пов’язані з обробкою чутливої інформації у процесі досудового розслідування, і спробували напрацювати напрями їх вирішення. Модерували захід членкині Комітету Оксана Полотнянко та Катерина Калаченкова.

Виклики цифрової епохи

Кримінальний процес дедалі частіше стикається з питанням: як забезпечити ефективне слідство, не порушуючи при цьому базові права людини на приватність? У цифрову епоху персональні дані стали одним із найбільш вразливих об'єктів правового захисту — і це особливо помітно в кримінальному провадженні. Конфіденційна інформація потрапляє під загрозу під час слідчих дій, тимчасового доступу, використання баз даних чи технічних засобів фіксації. Водночас в українському законодавстві досі відсутні чіткі механізми контролю за обробкою персональних даних, а превентивні засоби — слабкі або не застосовуються на практиці.

Окрема увага була приділена проекту Закону №8153, покликаному оновити правила обробки персональних даних відповідно до європейських стандартів. Спікерки підкреслили, що дисбаланс між інтересами слідства та правом на недоторканність приватного життя поглиблюється саме через нерозвиненість процедур і відсутність персоніфікованої відповідальності. Тож О.Полотнянко висловила сподівання, що учасники заходу не лише привернуть увагу фахової спільноти до проблеми, а й напрацюють конкретні рекомендації щодо законодавчих і практичних змін.

Конфіденційність без відповідальності

Голова Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ганна Колесник звернула увагу на те, що конфіденційна інформація в кримінальному провадженні нерідко відкривається широкому колу осіб — без достатніх правових обмежень і без жодної відповідальності за її подальше розголошення. Особливу стурбованість викликає доступ третіх осіб до матеріалів справи: наприклад, коли поняті або власники вилученого майна знайомляться з вмістом цифрових носіїв, де містяться не лише докази злочину, а й приватні дані інших людей — родичів, партнерів, осіб, що мешкають разом із підозрюваними.

Доповідачка зауважила, що сучасні мобільні пристрої та ноутбуки зберігають значну кількість особистої інформації — зокрема фотографії, переписку, особисті нотатки — і часто її зміст не має жодного стосунку до предмета провадження. Проте ця інформація стає доступною всім учасникам процесу, що створює серйозні ризики порушення права на приватність. При цьому жодних правових механізмів попередження про нерозголошення для сторонніх осіб (наприклад, понятих) у таких випадках не передбачено.

Г.Колесник наголосила на необхідності чіткого розмежування між доказами у справі та матеріалами, що містять персональні дані, але не мають доказового значення. За її словами, кримінальне провадження не повинно бути підставою для тотального вторгнення в особистий простір, і законодавство має бути доповнене належними заборонами, попередженнями та відповідальністю за порушення конфіденційності.

Коли обробка даних порушує Конституцію

У своєму виступі О.Полотнянко акцентувала увагу на колізії між нормами Конституції та практикою органів досудового розслідування. За її словами, кримінальне провадження нерідко супроводжується розголошенням інформації про особисте і сімейне життя особи, без належних правових підстав. Особливу стурбованість викликають ситуації, коли обробка персональних даних третіх осіб відбувається без їх згоди та без чіткого обґрунтування, всупереч вимогам статей 31 і 32 Конституції.