Передчасне ініціювання питання про накладення субсидіарної відповідальності

Законодавство України про банкрутство вже понад 20 років містить положення стосовно субсидіарної відповідальності.

Однак з практичного досвіду виникають сумніви щодо можливого фактичного стягнення грошових сум з засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника на підставі ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Правовідносини з покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності також регулюються частиною першою статті 215 ГК України, частиною третьою статті 215 ГК України, а також частиною першою статті 619 ЦК України.

Метою такого механізму є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

В розумінні ст. ст. 44, 61 та 65 КУзПБ, арбітражний керуючий зобовʼязаний провести аналіз фінансово-господарського стану боржника, виявити ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Саме звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності є однією із підстав та важливим доказом для застосування ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Оскільки частина друга статті 61 КУзПБ не визначає ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості перед кредиторами та сукупності правочинів, інших юридичних дій, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника, дасть змогу ліквідатору банкрута виявити ознаки доведення до банкрутства у діях засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

Такі правові висновки Верховного Суду формують вимогу для ліквідатора здійснювати дії, направлені на отримання, аналіз, дослідження документів банкрута, зокрема, банківських виписок, первинної документації тощо.

При цьому, дані документи можуть бути втрачені або навмисно приховані, знищені відповідальними особами боржника, на яких може бути покладено субсидіарну відповідальність в порядку, передбаченому КУзПБ.