Пенсійний орган не зараховує стаж з трудової книжки для призначення пенсії за віком: що робити в таких випадках

Мінімальна пенсія в Україні у 2023 році становить 2093 грн, а з 01.01.2024 року зросте до 2361 грн.

Чи може на таку пенсію прожити людина в Україні в нинішніх умовах – це питання риторичне. Однак зараз почастішали випадки, коли органи Пенсійного фонду України навіть у призначенні такої мізерної пенсії безпідставно відмовляють особам, які досягли пенсійного віку. У переважній більшості випадків, причиною таких відмов стають недоліки записів про періоди трудової діяльності у трудовій книжці.

Хоча точних статистичних даних немає, проте останнім часом відмов у призначенні пенсії саме з цієї причини так багато, що це зовсім не схоже на якесь випадкове явище, а радше на системну та цілеспрямовану політику Пенсійного фонду України.

Варто зауважити, що проблема відмови в зарахуванні різних періодів як трудової, так і іншої діяльності (навчання, військова служба, ведення підприємницької діяльності як ФОП, робота за кордоном, в країнах колишнього СРСР тощо) до стажу, який дає право на пенсію, є досить обширною для аналізу та висвітлення в одній статті. Адже кожен період, у зарахуванні якого працівниками пенсійного органу було відмовлено, підлягає індивідуальному вивченню та оцінці.

Тому цій публікації я пропоную зупинити увагу лише на тих ситуаціях, за яких не зараховують стаж роботи саме через недоліки записів трудової книжки.

Той чи інший період трудової діяльності може бути не зарахований у стаж лише тому, що у трудовій книжці запис про нього або відбиток печатки підприємства є недостатньо чітким, або переклад прізвища, імені чи по-батькові з російської на українську мову є неточним, чи є помилка у його написанні, або ж відсутній запис назви підприємства, чи допущена технічка описка, виправлення або закреслення.

Як правило, зазначені проблеми виникають з періодами трудової діяльності 1980-1990-х років, іноді -початку 2000-х років. А отже, дуже часто віднайти уточнюючі архівні довідки, інші документи або ж свідків, які б могли підтвердити спірний стаж за ці роки – це надзвичайно складне завдання, яке практично неможливо виконати. Адже більшість таких підприємств станом на сьогодні або ліквідовано, або під час їх ліквідації належним чином не було здано в архіви кадрову та бухгалтерську документацію підприємства, або ж вони знаходяться на окупованих територіях України, звідки на сьогодні неможливо отримати архівні документи.

В такому разі пенсійні органи запросто можуть викреслити значну частину трудової діяльності особи та позбавити її в 60 років законного права на пенсію та мінімальні засоби для існування.

Як відомо, після проведеної у 2017 році пенсійної реформи мінімальний страховий стаж, який дає право на пенсію при досягненні 60-річного віку, було піднято настільки високо, що для людини кожен день, місяць та рік його трудової діяльності просто «на вагу золота» і може мати вирішальне значення.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від того, в якому році особа досягає 60-річного віку та звертається із заявою про призначення їй пенсії, вимагається наявність страхового стажу від 30-ти років (у 2023 році) і зростає щороку на 1 рік до 35 років (починаючи з 2028 року).

Якщо до 60 років особа не накопичила сукупно страховий стаж в такому розмірі, тоді по закону у неї є можливість після досягнення 63 років ще раз звернутись із заявою про призначення пенсії, але вимоги до страхового стажу в такому разі на 10 років знижені від того стажу, що вимагається по досягненню 60 років.