Навіть усталені правила в кримінальному провадженні на практиці нерідко отримують нове тлумачення. Тому для правника важливо стежити не лише за нормою закону, а й за тим, як саме її розуміє Верховний Суд. Розглянемо п'ять позицій, які викликали обговорення в правовій спільноті та вплинули на правозастосування.
Чи є експерти НДЕКЦ МВС залежними від органу досудового розслідування?
У справі № 208/128/21 про порушення правил безпеки дорожнього руху захист у касаційній скарзі стверджував, що висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки експерти були залучені з установ Експертної служби МВС, тобто, на думку сторони захисту, з підпорядкованих органу досудового розслідування структур. Ч. 2 ст. 69 КПК не допускає участі як експерта особи, що перебуває у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження. На практиці доволі висока частка експертиз у кримінальних провадженнях призначається в експертні установи системи МВС.
Касаційний кримінальний суд відхилив цей довід (постанова від 27.11.2025). У ВС виходили з того, що установи Експертної служби МВС і органи Національної поліції хоча й належать до сфери управління МВС, однак не підпорядковуються один одному. Зважаючи на норми Закону «Про Національну поліцію», Положення про МВС (постанова Кабміну від 28.10.2015 № 878) та Положення про Експертну службу МВС (наказ МВС від 03.11.2015 № 1343), вони підпорядковані міністру внутрішніх справ і є самостійними та процесуально незалежними у своїй діяльності. Тому експертизи не можуть бути визнані недопустимими з підстав залучення експертів з підпорядкованих органу досудового розслідування експертних установ.
Перебування обвинуваченого у скляній кабіні в залі судових засідань, а не поруч із захисником: чи є це порушенням прав?
У справі № 335/4734/18 захисник стверджував, що право обвинуваченого на захист було порушене через відмову суду першої інстанції дозволити йому перебувати під час розгляду справи поруч із захисником, а не у скляній кабіні. Цей довід касаційної скарги був побудований, зокрема, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, який у справах «Сарбан проти Молдови» (рішення від 04.10.2005), «Рамішвілі та Кохреідзе проти Грузії» (рішення від 27.01.2009) та «Ашот Харутюнян проти Вірменії» (рішення від 15.06.2010) вказував, що перебування підсудного в металевій клітці чи скляній кабіні може порушувати гарантії, передбачені ст. 3 і 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки обмежує право підсудного на ефективну участь у судовому розгляді й отримання реальної та ефективної правової допомоги, не сумісне з поняттям справедливого судового розгляду з огляду на презумпцію невинуватості, не відповідає нормам цивілізованої поведінки в демократичному суспільстві, є приниженням людської гідності.
ККС не погодився з цими доводами і в постанові від 06.11.2025 залишив без зміни вирок апеляційного суду. ВС виходив із того, що Інструкція з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів (міжвідомчий наказ від 26.05.2015 № 613/785/5/30/29/67/68) передбачає обладнання в залі судового засідання спеціального місця для тримання таких осіб із загородженнями відповідно до вимог державних будівельних норм і не містить положень, які б дозволяли перебування обвинуваченого, щодо якого застосовано тримання під вартою, поза межами такого спеціально відведеного місця.
Суд також звернув увагу на обставини конкретного провадження: обвинувачений притягувався до відповідальності за тяжкі злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, і раніше неодноразово був судимий за вчинення тяжких злочинів. За висновком ВС, загородження в судах, облаштовані відповідно до вимог ДБН, самі по собі не виключають можливості ефективно реалізовувати право на захист, у тому числі спілкуватися із захисником, а тому в цій справі підстав вважати таке розміщення обвинуваченого порушенням його прав суд не побачив.
Чи можна використати показання, надані перед іншим складом суду?
У касаційній скарзі (справа № 335/10825/16) прокурор стверджував, що суд першої інстанції безпідставно відмовив стороні обвинувачення в дослідженні доказу - показань свідка, які та давала в попередньому судовому засіданні. Проблема виникла в контексті загальної засади безпосередності дослідження доказів, закріпленої у ст. 23 КПК, а також положення ч. 4 ст. 95 КПК, відповідно до якого суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
На практиці це ставить питання, чи потрібно після зміни складу суду заново допитувати свідка, чи за певних умов можуть бути використані його попередні показання.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.