Органічна продукція на українських ринках. Правові аспекти.

Органічне сільське господарство активно набирає обертів у всьому світі, доказом чого є збільшення його площі в 4 рази за останні 20 років та сертифіковано понад 2 млн. органічних виробників з яких 75% знаходяться в розвинутих країнах. На сьогоднійшній день більше 1% світової площі сільськогосподарських земель задіяно під органічним виробництвом.

Так, за даними Дослідницького інституту органічного сільського господарства (FiBL) та Міжнародної федерації рухів органічного сільського господарства (IFOAM) площі земель під органічним виробництвом в світі безперервно зростають.

Органічна продукція стає затребуваною у багатьох верств населення, з різних причин, а тому тенденції розвитку органічного виробництва актуальні понад в 200 країнах світу, і ця цифра кожного року збільшується.

В Україні вироблення органічної продукції починається з кінця 90-х років.

Створена у XX столітті система окремого правового регулювання у вигляді Кодексу Харчових продуктів (Codex Alimentarius), або ще її називають Кодекс Аліментаріус, почала регулювати, зокрема, правові відносини в частині якості, безпеки, стандартів, маркування харчових продуктів та добавок, вміст гербіцидів у продуктах у світі.

В подальшому з 1972 року починає функціонувати Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху (IFOAM) з метою поширення екологічних методів господарювання. IFOAM об'єднала близько 760 організацій з 100 країн світу.

28 червня 2007 року Рада (ЄС) приймає Постанову № 834/2007 яка стосується органічного виробництва і маркування органічних продуктів та скасування Постанови (ЄС) №2092/91 якою визначено, що органічне виробництво – це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання (добробуту) тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження. Таким чином, метод органічного виробництва відіграє подвійну соціальну роль: з одного боку, забезпечує специфічний ринок, який відповідає потребам споживача у органічній продукції, а з іншого – забезпечує загальне благо, сприяючи захисту довкілля, належному утриманню тварин, а також розвитку сільської місцевості.

Вказана Постанова Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року вплинула і на українських виробників органічної продукції.

У Регламенті Комісії (ЄС) №1235/20081 від 08 грудня 2008 року викладено правила процедури імпорту органічної продукції з третіх країн до країн ЄС. В даному Регламенті містяться чіткі вказівки щодо імпорту органічної продукції, зазначено документи, що супроводжують даний процес та умови вільного обігу товарів, що імпортуються до країн ЄС. Також, зокрема, запроваджено систему електронної сертифікації для імпорту органічних продуктів як модуль, інтегрований в електронну систему контролю торгівлі та експертизи.

В подальшому Комісією (ЄС) почали посилюватися для України заходи контролю імпорту органічних продуктів в країни ЄС.

На національному рівні контроль органічної сільськогосподарської продукції з боку держави почався саме з Закону України «Про підтвердження відповідності» №2406-III від 17 травня 2001 року, який визначав правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.