Головна Блог Аналітична стаття Статті Окремі аспекти подвійного громадянства при перетинанні державного кордону України та передумови, що сприяють вчиненню правопорушень

Окремі аспекти подвійного громадянства при перетинанні державного кордону України та передумови, що сприяють вчиненню правопорушень

20.01.2019
Переглядів : 15832

На хвилі суперечностей, що останнім часом виникли стосовно подвійного громадянства, достатньо актуальною є тема правової поведінки та визначення відповідальності громадян України, які мають громадянство (підданство) інших держав. Найчастіше з даною проблематикою мають справу державні органи, які мусять випрацьовувати єдину правову позицію відносно біпатридів.

Особлива увага до паспортних документів громадян приділяється при перетинанні державного кордону України, адже від цього напряму залежить прикордонна безпека держави. Так під час проходження прикордонного (паспортного) контролю уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби проводиться комплекс дій спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону України (ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль»). Саме під час прикордонного контролю найчастіше виявляються випадки використання громадянами України власних паспортних документів громадян іноземних держав для перетинання державного кордону України.

Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов’язанні керуватись правовою нормою п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її

громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.

Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону КМУ встановлюються правила перетинання державного кордону гр. України. Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред’явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 правил перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в’їзд в Україну.

Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документу громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Передумовами, навіть не свідомого, вчинення адміністративного порушення є ряд факторів серед яких перше місце посідає розповсюджене твердження про відсутність відповідальності за подвійне громадянство, ігноруючи специфічне законодавство що регулює відносини в сфері перетинання державного кордону.

Інші чинники що сприяють використання громадянами України паспортних документів громадян іноземних держав, це придбання квитків, переважно в країни Європи або США, як іноземцями, що законом не забороняється. Дійсно, отримуючи громадянство, наприклад, країни Європи, відпадає необхідність отримувати візу або посвідку на проживання, що створює певні переваги для проживання та перетину кордонів ЄС або інших держав. Саме це і спонукає українців використовувати паспорти іноземних громадян для перетину кордону України, з логікою – якщо квиток придбаний як на іноземця, то і паспортний контроль на українському кордоні потрібно пройти як іноземець, хоча громадянину України достатньо надати прикордонникам паспорт громадянина України для виїзду за кордон, навіть не обов’язково біометричний, а при прибутті в країну призначення надати вже паспорт іноземця.

Окремо слід зауважити, що при наданні на паспортний контроль паспортного документу громадянина іноземної держави, окрім встановлення його дійсності та належності пред’явникові, додатково проводиться перевірка дотримання правил і строку перебування іноземцем на території України. За порушення зазначених правил іноземець підлягає відповідальності або обмежується у в’їзді в Україну, за таких обставин існує ймовірність громадянину України отримати адміністративне стягнення як іноземець, якщо належність до громадянства України не буде підтверджена належними документами.

Підсумовуючи вищезазначене, особам з подвійним громадянством треба сумлінно ставитись до національного законодавства та розумно використовувати свій статус. Маючи дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон та всі правові можливості для законного перетинання державного кордону України, потрібно проходити державні контрольні операції за документами що визначенні в законах, а паспортні документи громадян іноземних держав приберегти для інших країн.

Автор статтІ: Костянтин Поліщук

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст