«ОХОРОННИК» І «ОХОРОНЕЦЬ»: чи є різниця?

При правовому супроводі господарської діяльності групи охоронних компаній, яке триває вже майже п’ять років, доволі часто помічаєш, що замовники охоронних послуг та самі працівники охоронних підприємств вкладають в поняття «охоронник» та «охоронець» відносно працівників охорони рівнозначний зміст.

Однак чи так це насправді? Чи, взагалі, існують такі професії? І якщо існують, то як вони співвідносяться одне з одним?

22 березня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про охоронну діяльність» № 4616-VI (далі – Закон про ОД), котрий визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян.

Охоронна діяльність, відповідно до ст. 1 Закону про ОД, – це надання послуг з охорони власності та громадян.

Стаття 5 цього Закону визначає такі види охоронних послуг:

1) охорона майна громадян;

2) охорона майна юридичних осіб;

3) охорона фізичних осіб.

В Законі про ОД відносно осіб, які безпосередньо виконують функції з охорони власності (майна), що належить юридичним та фізичним особам, та громадян або, більш ширше поняття – фізичних осіб, вживається поняття «персонал охорони»: «Персонал охорони – працівники, які безпосередньо виконують функції з охорони майна або фізичних осіб відповідно до свого кваліфікаційного рівня».

Таким чином, Закон про ОД використовує поняття «персонал охорони», в той час як терміни «охоронник» та «охоронець» в Законі відсутні.

Чинним законодавством передбачене обов’язкове ліцензування охоронної діяльності, у зв’язку із чим постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 р. № 960 були затверджені Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності (далі – Ліцензійні умови).