Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 30 березня по 05 квітня 2024 року

Випадкові люди з настанням тепла повертаються у звичний режим роботи беззаконня та вибірковості застосування власних позицій та вигаданих нездоровими амбіціями глибоко хибних постулатів. В цьому огляді можна побачити, як вигаданий постулат "неефективний спосіб захисту", якщо мова йде про інтереси фінансових спекулянтів та ФГВФО, ігнорується і ніби з'являється здоровий глузд, але це не так, просто у цій справі так потрібно. Крім того, задля задоволення позову вже не помітили і одночасно вимоги про нікчемність та недійсність.Видно, що справа Князєва живе.

До огляду увійшли позиції щодо строку дії оренди, дві справи після ЄСПЛ щодо поліції, рішення КСУ щодо обмеження чорнобильських пенсій, огляд практики застосування ГПКУ, справа про оскарження порушення ст. 483 МК та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо строку дії договору оренди землі укладеного після 01.01.2013 який збігається з моментом укладення, а не з державною реєстрацією

Справа № 902/1207/22

Велика палата в чергове виснувала:

10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним. Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов'язки зобов'язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

10.2. Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відмову у перегляді справи про відшкодування моральної шкоди пов'язаної з незаконними діями працівників МВС

Справа № 2-534-03