Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 28 травня по 10 червня 2022 року

Потрошки за запитами отримуємо рішення Великої палати про які вдається дізнатись. У цей огляд увійшло дуже важливе рішення Великої палати щодо несплати судового збору за позовами про відшкодування заробітної плати за висушений прогул. Також до огляду включена судова практики ВС-КЦС за січень – квітень 2022 року, практика КГС-ВС справ про оскарження рішень третейських судів та видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, практика ВС-КЦС щодо вирішення спорів, пов’язаних з укладенням, розірванням та визнанням недійсним договору дарування, практики ВС-КАС за січень — квітень 2022 року.

В огляд увійшло і рішення КСУ щодо презумпції невинуватості та ціла низка рішень цивільної та адміністративної юрисдикції, щодо визнання протиправним та скасування наказів про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС щодо звільнення від сплати судового збору у разі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Справа № 755/12623/19

Висновки щодо застосування норм права

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв’язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов’язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред’явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.