У зв'язку з пошуками та допомогою Миколі Чаусу цей огляд вийшов трохи пізніше, однак він не менш захопливий ніж пошуки Чауса. В цьому огляді фактично стає зрозумілим повний провал судової реформи та необхідність ліквідації Великої палати, разом з господарською юрисдикцією, які замість створення єдності практики та дотримання норм Закону вигадують не існуючи норми та постійно перевертають практику з ніг на голову використовуючи рогачівські рішення.
В огляд увійшли правові позиції та відступи від правових позицій, практично в кожному рішення з відповідними окремими думками - можливість поновлення присічного строку, неможливість скасування державної реєстрації ОСББ, поділ майна подружжя супереч рішенню КСУ, припинення поруки, про можливість продажу кредиту фізичній особі, як розуміти факторинг, щоб він таким не був та прав нового кредитора, про можливість подвійного стягнення у господарських відносинах та відсотків у договорі позики. Також увійшли огляди судової практики від ВС та наша практика з стягнення витрат на правову допомогу, стягнення депозиту та відмови у видачі виконавчого листа на підставі рішення третейського суду й багато іншого.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Постанова ВП-ВС після ЄСПЛ про можливість перегляду рішень після спливу 10 річного строку
Справа № 2-а-256/08
Це дуже цікаве рішення. З одного боку воно демонструє крайню потребу у ліквідації Великої палати з іншого боку демонструє дуже вибірковий підхід до відновлення порушеного права у реорганізовані органи. Варто прочитати як постанову, так і окрему думку.
Суд зазначив, що досвід держав - членів Ради Європи щодо застосування присічних строків звернення до національних судів після встановлення ЄСПЛ порушень договірними сторонами Конвенції. Так, у правових системах Фінляндії та Литви гнучко застосовується процесуальне законодавство й у виключних випадках допускається відновлення національного судового провадження, не зважаючи на встановлений національним законодавством присічний строк, - якщо це необхідно для належного виконання рішення ЄСПЛ і забезпечення ефективного відновлення прав заявника.
59. З огляду на викладене, а також беручи до уваги встановлений пунктом 1 статті 46 Конвенції та частиною першою статті 2 Закону № 3477-IV обов`язок держави виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність перегляду справи за виключними обставинами та відсутність підстав для закриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постановлених у цій справі судових рішень.
У окремій думці частина суддів звернула увагу, що приймаючи постанову у справі № 2-а-256/08, Велика Палата Верховного Суду нівелювала присічний строк, встановлений процесуальним законом. Складається враження, що суди можуть не застосовувати й інші преклюзивні строки, визначені у процесуальному законі, з посиланням на приписи Конвенції задля того, щоби нібито гарантувати певні права людини. Це може породити негативні наслідки, зокрема для застосування принципу res judicata.
Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-а-256/08 суперечить її власній практиці. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 2-1606/07 застосувала преклюзивний десятирічний строк на звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, закривши провадження у справі. Натомість у пункті 47 своєї постанови у справі за позовом ОСОБА_1 , не застосовуючи преклюзивний 10 річний строк на подачу заяви та не закриваючи провадження за цією заявою у зв`язку з помилковим його відкриттям, виходячи з примату норм міжнародного права над нормами національного права, зазначила, що, ані стаття 46 Конвенції, ані норми Закону № 3477 не ставлять обов`язок виконати рішення ЄСПЛ в залежність від будь-якого строку, що дає підстави для незастосування преклюзивного строку подачі такої заяви.
Суспільні зміни та зміни у порядку формування органів прокуратури зробили за цей час фактично неможливим поновлення позивачки на тій посаді, яку вона займала на час звільнення у зв`язку з відсутністю як прокуратури, у якій вона працювала, так і у зв`язку з конкурсними процедурами добору прокурорів на посади.
Блог