Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 23 жовтня по 05 листопада 2021 року

Велика палата в чергове підтвердила, що для того, щоб отримувати захмарні зарплати та пенсії їх потрібно десь брати, зараз постраждали споживачі. Окрім цього до огляду увійшла практика визнання ППР з додаткового блага незаконними, оскарження виконавчих написів, скасування ППР за зберігання пального, практики ЄСПЛ щодо права на житло та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Свідомо протиправна Постанова ВП-ВС про нерозповсюдження ЗУ Про захист прав споживачів на судові спори з ФГВФО

Справа № 160/15864/20

Ця справа демонструє повне нерозуміння суддями Великої палати функцій ФГВФО, якій собою замінює банк у правовідносинах зі споживачем, та навмисні дії щодо неправомірності сплати судового збору споживачами при захисті своїх прав з метою виключно отримання своєї нічим не обґрунтованої заробітної плати та пенсій у розмірі від 150 000 до 500 000 грн на місяць, на мій погляд.

Судді зазначили, що з аналізу наведених законодавчих норм убачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим слід зазначити, що Фонд не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Таким чином, Фонд не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб - вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

З наведеного убачається, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а тому немає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору в цій справі.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення: