Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 20 по 26 квітня 2024 року

Пройшов вже майже рік з моменту виявлення ОЗУ ВП ВС, поки окрім Князєва в це ОЗУ за допомогою НАБУ вже ніби ніхто й не входить. Схоже за цей час всі вже трохи прийшли в себе і повертається зміна сталих правових позицій на нові під ситуацію та напрямок вітру. Стабільність повертається, тільки за це тиждень змінені вже дві позиції щодо поділу майна подружжя та в питаннях реалізації майна банкрута, але якщо більш прискіпливо подивитись, то навіть три зміни є, бо ще відійшли від гудимівської односторонньої реституції при цьому стабільність у захисті прав недобросовісних кредиторів залишилась.

Також до огляду увійшли позиції щодо належного повідомлення сторони, захисту недобросовісних забудовників, порядку встановлення добре відомою торговельною маркою в Україні, позиції ВС-КЦС та ВС-КГС, практика ЄСПЛ, притягнення керівника ТЦК до відповідальності та стягнення коштів з державного бюджету за незаконне звільнення судді й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС щодо неналежного повідомлення на електронну адресу сторони, що не є офіційною

Справа № 454/1883/22

Велика палата зазначила:

88. Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

89. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

90. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

91. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв'язку, та не звільняє суд обов'язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

92. Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.