Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 14 по 27 листопада 2020 року

Велика палата втомившись від великих зарплат та перекручування власних позицій з вигадуванням нових норм права, нарешті опублікувала одне рішення, як суд касаційної інстанції, за останні два тижня. Воно також стосується подвійних стандартів стосовно дії рішення КСУ, яким встановлена неконституційність положень Закону у часі та можливість оскаржувати рішення за виключними обставинами, також в огляд увійшли декілька узагальнень Верховного суду та практика стосовно зняття квартири з торгів та арештів у виконавчому проваджені й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС щодо дії рішення КСУ, яким встановлена неконституційність положень Закону у часі та можливістю оскаржувати рішення за виключними обставинами

Справа № 4819/49/19

Чергова наруга суддів Великої палати над правами громадян та повна протилежність рішенню тим висловлюванням, що роблять судді трьохрічки Верховного суду публічно, щодо верховенства права, справедливості, ефективного захисту, прав громадян, тощо, на мій погляд.

Суд зазначив, що на день прийняття ККС ухвали від 25 жовтня 2019 року норма ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Ухвалу ККС, яку просить переглянути за виключними обставинами ОСОБА_1 , прийнято 25 жовтня 2019 року. На момент її прийняття ККС застосував чинні норми КПК. Натомість Рішення Другого сенату КСУ № 4-р (ІІ)/2020 за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалено 17 червня 2020 року. На момент ухвалення вищезазначеного рішення КСУ кримінально-процесуальні відносини у аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КСУ не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

І це при тому, що формально права заявника досі залишаються порушеними, тобто порушення продовжується та судом не відновлено.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз'яснення:

Оглядом судової практики ВС-КАС у сфері трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування