Цей огляд вийшов дуже яскравим й практично весь складається з нових правових позицій та відступу від раніше прийнятих, деякі з них знову обґрунтовані тлумачним словником. В огляд увійшли позиції стосовно розгляду суддями адмінпротоколів та дотримання строків, можливістю зміни юрисдикції під час розгляду справи, можливістю перегляду остаточного рішення при повторній касації у разі зміна правових позицій, виключної підсудності спорів щодо стягнення орендної плати, й шедевр від голови ВС - заборона зустрічних позовів та способи припинення поруки, та захисту на майбутнє.
Також в огляд увійшли дайджест судової практики ВП-ВС щодо конкуренції кримінальної юрисдикції з іншими судовими юрисдикціями, практика ВС-КАС та ЄСПЛ за січень 2021 року, й наші рішення - Постанова ВС-КЦС щодо юрисдикції спору про припинення іпотеки квартири, що належить фізичній особі за кредитом наданим юридичній особі, Рішення Солом’янського райсуду про стягнення депозиту з власника Авант-Банку, Рішення ЧОАС щодо призначення пенсії та врахування стажу роботи за періоди де не читається відтиск печатки.
За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:
Постанова ВП-ВС про скасування рішення ВРП у справі щодо розгляду адмінпротоколів при відсутності фінансування для повідомлень та дотриманні строків і права на захист
Справа № 11-1219сап19
Це наша справа і вона дуже важлива для суддів, які розглядають протоколи про адмінправопорушення. Велика палата хоча і послалась на те, що вона не встановила належний порядок розгляду таких справ, але зробила дуже важливі висновки.
Зокрема суд зазначив, що із системного аналізу положень статей 256, 257, 268, 277, 277-2 можна узагальнити, що якщо уповноважений орган належно і в строк сповістив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про день, місце і час судового розгляду справи, яка має бути розглянута судом упродовж доби чи трьох діб, але особа порушника не з`явилася в повідомлений їй день, час і місце судового розгляду, а суддя, який під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення перевірив, чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення, чи сповіщено особу про розгляд справи, виконав інші необхідні дії з тим, щоб під час розгляду справи було забезпечено виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення та дотримано права особи, питання про притягнення до відповідальності якої розглядається, і водночас виявив, що не може його розглянути у встановлений законом строк та без порушення права останнього на участь у судовому розгляді справи, то в такому разі (за такої ситуації) виникає важкий й непростий вибір розв`язання конфлікту. З одного боку, потрібно вирішити, чи виконав уповноважений орган вимоги процесуального законодавства в частині забезпечення присутності порушника на судовому розгляді справи, а з другого - чи може провадитися розгляд справи за відсутності особи порушника, припускаючи, що останній належним чином був сповіщений про дату, час та місце судового розгляду, а його неявку на розгляд справи можна трактувати як своєрідний вияв згоди розглядати справу без нього.
Треба зазначити, що норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 КУпАП у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
Сформовані на підставі аналізу сталої судової практики рекомендації відповідної вищої судової інституції в окресленому сегменті адміністративно-деліктних правовідносин орієнтував суддів на можливість повернення протоколу уповноваженому органу, який його склав, для дооформлення шляхом винесення відповідних постанов.
37. Як згадувалося вище, у зв`язку з внесенням вказаних змін частиною другою статті 277 КУпАП розумілося, що справи про адміністративні правопорушення за окремими передбаченими в ній статтями розглядаються протягом доби. Водночас до КУпАП не було внесено системних змін, його норми не було узгоджено, оскільки разом з покладенням на суд обов`язку щодо розгляду справи протягом доби презюмувалось, що справу про адміністративне правопорушення має бути розглянуто за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та що за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані стосовно своєчасного її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Але відсутність означеного законодавства виключає можливість покарання за його порушення, оскільки не може бути покарання за порушення неіснуючого порядку.
Блог