Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 10 по 16 липня 2021 року

В цьому огляді, мабуть, міститься найбільша кількість позицій за тиждень від яких відійшла Велика палата і деякі з них, нарешті повернули судову практику до здорового глузду відповідно до чинних Законів, а не вигаданих поглядів на справедливість. Але є і чергові фантазії з натягування сови на глобус.

Нарешті з'явилось рішення про стягнення шкоди з топ-менеджменту банку Укоопспілка на користь ФГВФО яке більше нагадує особисту помсту ніж відповідає Закону, позиція щодо припинення іпотеки навіть при подальшому припиненні справи про банкрутство, низка рішень після ЄСПЛ включаючи справу з подвійною відповідальністю, юрисдикція спорів громадських об'єднань в інтересах своїх членів, позиція щодо моменту набуття та припинення прав учасника товариства, підстав недійсності заповіту та переривання позовної давності, два рішення КСУ та постанова Верховного суду щодо обов'язкового повідомлення сторони й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про стягнення на користь ФГВФО шкоди з топ-менеджменту банку Укоопспілка

Справа № 910/11027/18

В цьому черговому рогачьовському рішенні дуже показово відображено як можна натягнути сову на глобус, коли це потрібно не зважаючі на прямі норми законодавства. Суд прийшов до висновку, що позивач не повинен доводити обставини на які посилається, окрім того, суд зняв з позивача відповідальність за продаж активів за безцінь, зняв також відповідальність і з НБУ та куратора, які не могли не знати, але мовчали про виведення активів, не встановив з чого складається шкода, переклав на всіх посадових осіб солідарну відповідальність та зазначив що докази у таких справах можуть грунтуватись на припущеннях і шедевр - запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

В рішенні зазначено:

7.18. Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обгрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

7.19. Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

7.34. При цьому позивач у цій справі мав довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

7.35. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків мали право та можливість спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.