Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 10 по 16 жовтня 2020 року

Чим ближче до кінця повноважень у суддів Великої палати, а може і взагалі її існування, тим менш зрозуміліші та більш заплутані правові висновки. В цей огляд увійшли висновки стосовно юрисдикції спору та порядок визначення частки майна боржника в майні яким він володіє за позовом приватного чи державного виконавця, порядок оскарження прокурором бездіяльності ДАБІ, порядку оскарження виділення земельної ділянки та необхідності проведення торгів у разі наявності більше одного бажаючого, огляд рішень ЄСПЛ за період серпень — вересень 2020 та Вирок з постанова щодо стягнення с в.о. Голови правління банка Таврика про визнання винуватим у службовій недбалості та стягнення збитків на користь ФГВФО й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про юрисдикцію спору та порядок визначення частки майна боржника в майні яким він володіє за позовом приватного чи державного виконавця

Справа № 2-24/494-2009

Чергова постанова Великої палати дуже низької якості, на мій погляд, яка свідчить або про повне нерозуміння предмету спору, або недостатність фаховості, або просто стомленість й неуважність. Хоча може бути й бажання отримати винагороду за найбільш безглузде рішення чи якомога більше порушення прав громадян та законодавства.

Науковці та адвокати-теоретики з Верховного суду вже не перше намагаються перебрати на себе повноваження Конституційного суду України і трактувати норми законодавства. В цьому рішення це вийшло яскраве. Суд дивним чином передав повноваження виконавця боржнику, якого він визнав позивачем без повноважень, окрім визнання позову. Крім того, на відмову від декларування прозорості та простоти рішення, воно в черговий раз складено нелогічно та непослідовно з висновками які протирічать не тільки законодавству, але й здоровому глузду.

Великі зарплати та окремий статус, на мій погляд, призвели до деградації, а може просто зробили її більш помітною.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна.

Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню.

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Якщо юрисдикційність такого спору залежить від суб`єктного складу сторін, то вона визначається виходячи із суб`єктного складу співвласників спірного майна. Натомість участь у справі виконавця, а також участь у справі стягувача як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не впливає на визначення юрисдикційності такого спору.

Отже, спір про визначення частки майна боржника Кофтєлєва Т. А. в майні, яким, як вважає виконавець, він володіє спільно з ОСОБА_1 , у разі подання виконавцем відповідного подання (позовної заяви), з огляду на суб`єктний склад співвласників спірного майна підлягатиме вирішенню за правилами цивільного судочинства.