Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 05 по 11 грудня 2020 року

В огляд увійшли позиції, що були прийнятті ще старим складом Великої палати у вже сталій манері ігнорування правової визначеності, верховенства права, ефективного захисту й політичному уклоні. Опубліковані позиції стосовно поділу суддів та щодо можливості нехтування їх гарантіями, примусовому викупу акцій squeeze out, оскарження ухвал слідчих суддів, порядку продовження договору оренди у судовому порядку, практики захисту соціальних прав внутрішньо переміщених осіб, скасування вимог ФОПам з ЄСВ й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС у зразковій справі про правомірність виплати суддівської винагороди з прожиткового мінімуму в супереч рішенню КСУ

Справа № 200/9195/19-а

Дорогі судді, якщо Ви хочете побачити рівність, справедливість, відсутність дискримінації, верховенство права, застосування висновку Венеційської комісії з зухвалим перекручуванням та вміння перевертати все з ніг на голову раджу прочитати цей шедевр ще старого складу Великої палати Верховного суду (без України).

В цьому випадку, на відміну від інших, суд прирівнює заробітну плату до суддівської винагороди. Ну так буває, коли це вигідно. Суд прийшов до висновку, що у Рішенні від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України вказав на звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів через зменшення гарантованого розміру винагороди судді у спеціальному законі, тобто у зв`язку зі зміною абсолютної величини такої винагороди.

Тобто якщо для суддів Великої палати встановити не змушуючи величну суддівської винагороди необхідність перерахунку й розрахункову величину, що дорівнює нулю, то порушень не буде.

Прикриваючи свої доволі сумнівні як з точки зору права, так і з точки зору здорового глузду висновки, суд зазначив, що із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом № 1402-VIIІ для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв`язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією.

І на останок самі справедливі взірці дотримання Закону в залежності від ситуації та власних амбіцій роблять цинічний висновок, що відмінності у визначенні розміру суддівської винагороди тих суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, і тих, які його не проходили, не можна вважати дискримінаційними, оскільки ці відмінності були обумовлені легітимною й істотною метою, відповідали конституційним положенням, були об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.

Єдине з рішення так і не зрозуміло, в чому провина суддів, які продовжували працювати й не отримували виклик на кваліфоцінювання й відповідно передбачену законодавством винагороду.

Постанова ВП-ВС щодо встановлення справедливої ціни акції та перевірки відсутності зловживань при примусовому викупі акцій (squeeze out) у міноритарних акціонерів