Огляд практики ВС від Ростислава Кравця, що опублікована з 02 по 22 січня 2021 року

Велика палата все ніяк не почне працювати. За січень опубліковане лише два рішення, одне з яких прийнято ще у вересні минулого року. Огляд містить правові позиції стосовно недійсності договорів факторингу у разі відсутності валютної ліцензії та позиції стосовно необхідності отримання дозволу органів опіки при зверненні стягнення на майно, правом користування яким мають неповнолітні. Також в огляд увійшла позиція стосовно закриття провадження у разі визнання норми неконституційною. Окрім цього увійшли й огляди судової практики кримінального та адміністративного суду у складі Верховного суду й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП-ВС про порядок позасудового стягнення на предмет іпотеки та можливість припущень щодо прав малолітніх

Справа № 757/13243/17

Велика палата з судів трьохрічок продовжує приймати рішення на припущеннях. Дуже цікаво, що рішення виготовив суддя з адміністративної юрисдикції, що в черговий раз вказує на повну безглуздість існування взагалі такого утворення в судовій системі.

Щодо самої справи, суд зробив наступні дуже суперечливі з точки зору права та захисту права власності висновки:

1. Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що у випадку, якщо в законі і договорі по-різному врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не суперечать закону чи не заборонені законом.

2. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

3. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

4. У разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.

5. Враховуючи те, що протягом тривалого часу в зазначеному житловому будинку знаходиться Посольство Грецької Республіки, що виключає можливість проживання у вказаному будинку малолітніх дітей, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладення оскаржуваних договорів не суперечить правам та інтересам малолітніх дітей, не звужує обсяг їх існуючих майнових прав та не порушує їх охоронювані законом майнові інтереси.