Коментар до Постанови ВС від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21
Нагадаємо про особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді, які визначені Законом України «Про електронну комерцію»:
- електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 ст. 11 цього Закону;
- пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11);
- відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір (якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею).
У всіх випадках прийняття пропозиції покупцем товарів/отримувачем послуг укласти такий договір такий покупець/отримувач має ідентифікуватися в системі продавця/надавача та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт). Така відповідь оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (як правило, така відповідь генерується ПЗ продавця/надавача на його вебсайті).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Але коли ми говоримо про спосіб підписання такого електронного договору, то Закон про електронну комерцію надає можливість підписати його фактично трьома способами:
- електронним підписом відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису (ЕЦП, КЕП тощо) усіма сторонами електронного правочину;
- електронним підписом одноразовим ідентифікатором;
- аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зараз серед наведених способів підпису електронного договору нас цікавить лише електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який і став предметом розгляду коментованої нами справи.
А що таке «одноразовий ідентифікатор»?
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації покупця/отримувача у системі продавця/надавача, та додається (приєднується) до електронного повідомлення (відповіді) про прийняття пропозицію укласти договір.
Таким чином, чи можна вважати смс-повідомлення з отриманим цифровим кодом таким одноразовим ідентифікатором? Хоча тут виникає й інше запитання: чи можна будь-який клік на відповідну позначку на вебсайті продавця товарів чи надавача послуг вважати електронним підписом одноразовим ідентифікатором?
Ідентифікація за смс-повідомленням