Обшук, як інструмент корупції та незаконного тиску на бізнес

Правоохоронні органи придумали, як розширити свої повноваження відносно майна, яке вилучається під час обшуків.

Захищеність бізнесу — одна з найбільших проблем в Україні. І оскільки бізнес - це про створення та примноження власності, то без вирішення цієї проблеми неможливий добробут держави. Адже держава існує за кошти платників податків. Однією із причин недовіри громадян та бізнесу до держави є зловживання правоохоронних органів втручанням в основні права. Найбільш чутливим для бізнесу є втручання в право приватної власності.

Одночасне обмеження органами слідства відразу декількох основних прав, таких як: недоторканність житла та володіння; непорушність приватної власності; таємниця кореспонденції; недопущення втручання у особисте життя особи, може відбуватися в ході однієї слідчої дії, - обшуку.

За даними “Судово-юридичної газети” протягом 2017 року до судів надійшло 118 884 клопотань стосовно проведення обшуку житла чи іншого володіння особи. (https://sud.ua/ru/news/sud-info/116072-statistika-schodo-obshukiv-vrazhaye)

Збільшення кількості постановлення слідчими суддями ухвал про надання дозволу на проведення обшуків, також підтверджує компанія “Опендатабот”, яка надає послуги з моніторингу реєстру судових рішень та доступу до відкритих даних. (https://opendatabot.ua/blog/182-raids)

Найбільшою проблемою для бізнесу, яка спричиняється обшуками є часто безпідставне вилучення та утримування майна органом слідства протягом невизначеного часу без вмотивованого судового рішення.

Одним із чинників зловживань є обмеженість інструментів правового захисту особи, щодо якої був проведений обшук, оскільки ухвали слідчих суддів про проведення обшуку не підлягають оскарженню. Але проблема, не стільки у відсутності права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про проведення обшуку, як взагалі у відсутності ефективного судового контролю за обмеженням права власності особи внаслідок проведення у неї обшуку.

Хоча норми Кримінального процесуального кодексу передбачають процедуру оскарження бездіяльності слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна (ст. 303 КПК). Проте, щодо майна, яке було вилучено під час обшуку така процедура практично не працює.

Не маючи ефективних засобів правового захисту від необгрунтованого втручання у право власності, особи у яких під час обшуку вилучили майно стають заручниками волі слідчого або прокурора. Особливо, коли вилучається майно, без якого підприємницька діяльність суттєво обмежується чи взагалі блокується (спеціальна техніка, оборотні товари, правоустановчі, дозвільні та інші документи).

Така концентрація влади слідчого та прокурора відносно власності особи провокує її вирішувати питання про повернення вилученого майна, шляхом надання неправомірної вигоди. Показовим прикладом цієї проблеми є справа “діамантових прокурорів”, в якій згідно обвинувачення працівники органів прокуратури отримали від представника бізнесу неправомірну вигоду за повернення вилученого майна (спеціальної техніки).

Що ж не так із майном, яке вилучається під час обшуку?