З уведенням 01 січня 2016 року в дію нової редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) в Україні з’явилася додаткова можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів при реєстрації нерухомого майна – шляхом подання скарги до органів Міністерства юстиції України.
Попередня редакція згаданого закону передбачала можливість оскарження таких рішень лише до суду. Однак судовий захист прав власників майна проти незаконних дій державних реєстраторів не завжди був ефективний. Так, головною проблемою було те, що прийняття рішення про державну реєстрацію нерухомого майна відповідно до законодавства України є дискреційним, тобто виключним повноваженням державного реєстратора. У зв’язку з цим суди дуже часто відмовляли у задоволені вимог позивачів про зобов’язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію. Натомість суди приймали інше рішення, яким зобов’язували держреєстраторів повторно розглянути заяву позивача. Однак, на практиці дуже часто недоброчесні державні реєстратори повторно відмовляли заявникам і судовий розгляд розпочинався спочатку, все це призводило до зростання корупційної складової в діяльності державних виконавців.
Дану проблему дещо вирішила постанова пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 18 вересня 2015 року №20.
Відповідно до висновків ВАСУ суд не може зобов’язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки завершені. У той же час у разі, коли у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації права, задоволення адміністративного позову в частині зобов’язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не зважаючи на таку позитивну судову практику, подання відповідних позовів до суду не давало 100% гарантії щодо захисту прав, крім того судові справи могли тривати роками.
Крім того, новою редакцією Закону значно розширено коло державних виконавців. Так, з 01 січня 2016 року державними виконавцями також вважаються нотаріуси, державні виконавці (у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час виконавчого провадження), а також відповідні працівники суб’єктів державної реєстрації (органів місцевого самоврядування та акредитовані юридичні особи публічного права).
Порядок адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів, регулюється розділом VII Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128.
Якщо дуже коротко, то порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців виглядає наступним чином:
-
Скаржник подає письмову скаргу до Міністерства юстиції України або його територіального органу в залежності від предмета оскарження.
-
Міністерство юстиції України або його територіальний орган розглядає скаргу у строк до 45 днів.
-
За результатами розгляду комісія приймає рішення про задоволення скарги або відмову у її задоволені.
-
Прийняті органом, який розглядав скаргу, рішення, пов’язані із внесенням відомостей до державного реєстру речових прав виконуються не пізніше наступного дня після прийняття такого рішення.
Оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного реєстратора, в адміністративному порядку здійснюється шляхом подання скаржником письмової скарги до Міністерства юстиції України або його територіальних органів в залежності від предмета оскарження, зокрема:
Міністерство юстиції України розглядає скарги на:
Блог