З нагоди Дня Незалежності України (а незалежність країни починається із свободи та недоторканості кожної окремо людини), у зв'язку з усталеною негативною практикою правоохоронних органів та на основі власних напрацювань на даному напрямку захисту, публікую статтю про системне, типове порушення, яке масово допускається при застосуванні одного із найжорсткіших видів державного примусу - при затриманні особи правоохоронцями.
Найбільш розповсюдженими в Україні можливо назвати два типи затримань, які здійснюють уповноважені особи :
1) в ході кримінального переслідування (в порядку КПК).
2) в ході процедур за кодексом України про адмін. правопорушення (в порядку КУпАП).
І в першому в другому випадку до процедури затримання висуваються суворі вимоги щодо порядку та форми документування факту, підстав та перебігу затримання. Формою документування зазначених фактів закон імперативно називає лише один - "Протокол про затримання"
Користуйтесь консультацією: Затримання без ухвали слідчого судді, його строки та контроль за їх додержанням
Недотримання вимог закону щодо порядку та форми затримання тягне цілу низку каскадних (за принципом доміно) наслідків, починаючи від недопустимості доказів, які отримані в ході затримання, та закінчуючи кримінальним покаранням для особи, яка здійснила незаконне затримання. Поміж іншого, Європейський суд з прав людини не зупиняється присуджувати стягнення з держав справедливих сатисфакцій (відшкодувань) на користь незаконно затриманих осіб.
1. При затриманні за підозрою у вчиненні злочину "Протокол про затримання" обов'язково складається в порядку ч.5 ст. 208 КПК України.
2. При адміністративному затриманні "Протокол про затримання" обов'язково складається в порядку ст. 261 КУпАП.
І в першому, і в другому випадку "Протокол про затримання" надається для підпису затриманому ( зазначене надає гарантію затриманому дізнатися письмовий виклад підстав затримання, внести свої зауваження щодо моменту затримання та порядку його проведення і т.д.).
При затриманні за підозрою у вчиненні злочину копія "Протоколу про затримання" негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Однак, регламентувати порядок затримання - не означає навчити та змусити його виконувати правоохоронні органи.
Існують тисячі тонкощів та особливостей кожного окремо взятого затримання, однак цікавою для аналізу в даній статті є негативна практика, що склалася внаслідок несвоєчасного складення "Протоколу про затримання" або його нескладення взагалі. Людина може бути годинами, а інколи навіть і днями, позбавлена волі без складення "Протоколу про затримання". Непоодинокими є випадки, коли після такого "незадокументованого" затримання особу відпускають на волю без жодних реальних кримінальних або адміністративних претензій зі сторони держави (тобто без повідомлення про підозру або без вручення протоколу про адмін. правопорушення).
Чому так відбувається? Правоохоронці не люблять брати на себе відповідальність затримувати особу, бо за кожним необгрунтованим затриманням може послідувати службова перевірка або кримінальна відповідальність. В свою чергу обгрунтованість або необгрунтованість затримання є доволі розмитою та оціночною категорією, яку кожен окремий прокурор або слідчий суддя може витлумачити не на користь правоохоронця, який проводив таке затримання.
Читайте статтю: Наручники на камеру: яке має бути законне затримання особи та роль слідчого судді
Так і склалася практика у державі, за якої затримання до 72 годин за підозрою у вчиненні злочину попередньо у 99% випадків погоджується із прокуратурою, яка здійснює нагляд за конкретним підрозділом, а адміністративні затримання зазвичай взагалі не оформлюються ніякими документами.
Що відбувається коли "Протокол про затримання" не вручають або не надають на підпис затриманому? Стандартне формулювання виправдувальної версії правоохоронців таке - особа добровільно та без примусу захотіла самостійно побути в нашій приємній компанії у відділі поліції (патрульному авто, тощо) декілька годин або навіть - днів. Звичайно, що захисника у такому випадку ніхто до затриманого не запрошує.
В даному випадку аналізувати мало що, бо такі дії містять у собі склад злочину за ст. 371 або ст. 365 або ст. 146 КК України залежно від обставин справи та можливостей доказування в процесі. Покарання за цими статтями є достатньо суворими, а самі злочини відносяться до категорії тяжких.
Більш цікавими є випадки, коли затримання після "неформального" погодження прокуратурою або керівництвом правоохоронного органу все ж таки оформлюється "Протоколом про затримання".
Блог