Невизнане затримання або затримання із затримкою в його реєстрації, як порушення прав людини

З 1987 року на міжнародному рівні діє Комітет проти катувань у відповідності з положеннями Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. За підсумками своєї роботи Комітет подає доповіді Генеральній Асамблеї ООН та державам-учасникам конвенції, серед яких є України.

Зазначеним Комітетом неодноразово зафіксовано існування в Україні практики невизнаного затримання або затримання із затримкою в його реєстрації в діяльності українських правоохоронних органів, що невілює основоположні засади кримінального провадження та довіру до правоохоронних структур.

Як вбачається, реформування правоохоронних органів не змінило відношення до прав людини. Тому така проблема залишається актуальною та потребує нагальної реакції з боку правозахисників та судових органів.

Досить часто у протоколі затримання слідчий зазначає місцем затримання особи власний кабінет. Особливо цікаво зачитувати такі дані, коли особа перебувала у розшуку і, раптово, самостійно прибуває до слідчого або ж зупинений був транспортний засіб, а особа нібито по запрошенню прийшла в кабінет слідчого, де її і затримали. Чи виправдане замовчування та несвоєчасне реагування захисника на таку очевидну невідповідність фактичним обставинам?

Однозначно, ні. І тут не діють будь-які провокативні вислови “та він же злодій”. В такому випадку захисник не сприяє уникненню відповідальності затриманої особи, як помилково вважають правоохоронці, навпаки, перевірка точності та повноти фактичних даних затримання з боку захисту та відповідна реакція в судовому порядку, передбаченому КПК України, є методом “виправлення” допущеного порушення прав людини.

У справі № 134/1181/17 під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного захисник звернула увагу суду на розбіжність часу та місця його затримання у протоколі затримання та протоколі допиту підозрюваного, повідомивши про те, що для встановлення фактичного часу та місця затримання зроблено відповідний запит.

Відповідь на адвокатський запит надійшла після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, що є поважною причиною того чому зазначені обставини не досліджувалися у суді першої інстанції, тому може бути досліджена при розгляді скарги апеляційним судом.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою.

Виходячи з положень ст. 210 КПК України в даному випадку мало місце доставлення до відділення поліції вже затриманої особи.

Статтею 211 КПК України гарантовано, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно вимого статті 209 Кодексу.

На національному рівні у судовому порядку встановлено, що вказаних норм кримінального процесуального закону орган досудового розслідування не дотримався, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу.