Український підхід унікальний!
Підхід вищих судів дає підстави говорити, або про некомпетентність суддів або про штучне створення двоякості судочинства, аби суди нижчих інстанцій використовували ту судову практику, яка є більш вигідною, і за рахунок чого можливо створити умови сприятливі для корупційних ризиків.
Простіше говорячи, в українському судочинстві можливо по абсолютно ідентичних спорах (з тими ж сторонами, за тих же обставин, з тих же підстав) приймати абсолютно протилежні рішення.
Для прикладу фабула. Позивач звертається до суду з позовною заявою в цивільному судочинстві, суд повертає заву позивачу у зв’язку із порушенням підсудності (місце знаходження відповідача за територіальністю знаходиться в підсудності іншого суду), після повернення позову Позивач звертається до належного суду, однак з порушенням строків позовної давності.
Вказана фабула щонайменше двічі розглядалась Верховним судом України.
Так, відповідно до Постанови ВСУ від 02.12.2015 у справі № 6-895цс15, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБ України) звернулось з позовом про відшкодування регресних витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування до Особи _1 в Московський районний суд м. Харкова. Вказаним судом позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, та роз’яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача.
МТСБ України звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з цією ж позовною заявою, однак з пропуском строків позовної давності.
За результатами розгляду вказаної справи ВСУ сформулював наступну правову позицію: «За змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.»
Разом з тим, відповідно до Постанови ВСУ від 22.03.2016 у справі № 6-2755ц17, МТСБ України звернулось з позовом про відшкодування регресних витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування до Особи _2 в Ставищенського районного суду Київської області. Ухвалою цього суду від позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, та роз’яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача.
МТСБ України звернулось до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеною позовною заявою. Районний суд, керуючись практикою Верховного суду, відмовив у задоволені позову, посилаючись по суті на правову позицію викладену викладену ВСУ.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.