Негласні слідчі дії. Особливості їхнього регулювання українським законодавством

Загадкова абревіатура НСРД, яка відлякує своєю схожістю на привиди радянського минулого, насправді є нічим іншим як скороченою назвою такого виду слідчих дій, як негласні слідчі (розшукові) дії.

Вказаним діям присвячена ціла 21 глава у новому кримінальному процесуальному кодексі України.

Це саме ті дії, про які ми жартома говоримо, коли переривається розмова або існують перешкоди у мобільному зв'язку. На кшталт, "здається мене прослуховують".

Насправді веселого у цьому небагато, а от корисного вистачає - оскільки досить велика частина злочинів розкривається саме завдяки тим самим негласним слідчим діям.

Ну що ж, давайте розбиратися з тим, що ж воно таке та з чим його їдять.

Відповідно до статті 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії ‒ це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто основний фокус таких слідчих дій полягає саме у тому, що про них не повідомляються учасники (фігуранти), тобто особи, щодо яких вони здійснюються, до певного часу, але про це згодом.

Для початку давайте розберемося з тим, які саме слідчі дії відносяться до негласних. Умовно (і в КПК також) їх поділяють на 2 види:

1. втручання у приватне спілкування,
2. інші види негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до статті 258 КПК України, спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, за яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. А втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.

До різновидів втручання у приватне спілкування відносять:

Аудіо-, відеоконтроль особи (Стаття 260)