Щодо використання фермерським господарством земельної ділянки, наданої у постійне користування фізичній особі – засновнику (члену) господарства (науковий висновок для Великої Палати ВС д.ю.н., проф. Мірошниченко А.М.)

Справа № 922/989/18

У листі вих. № 642/0/26-19 від 20.12.2019 ставиться питання про надання висновку щодо правової природи використання фермерським господарством земельної ділянки, наданої у постійне користування фізичній особі – засновнику (члену) такого господарства.

Стосовно поставлених у листі питань.

«1. На підставі якого речового права може використовуватися селянським (фермерським) господарством земельна ділянка, яка надана у постійне користування фізичній особі – засновнику (члену) такого господарства з видачею державного акта на право постійного користування землею?»

На мій погляд, селянське (фермерське) господарство не отримувало жодного речового права на земельну ділянку, яка була надана у постійне користування фізичній особі – засновнику (члену) такого господарства.

Ні Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009/ХІІ, ні інші акти законодавства не передбачали «автоматичного» переходу права користування від громадянина, якому надавалася земельна ділянка (у власність чи користування) для ведення селянського (фермерського) господарства, від такого громадянина до селянського (фермерського) господарства після його реєстрації як юридичної особи (стаття 9 Закону).

З огляду на характер права постійного користування земельною ділянкою, що, за загальним правилом, не включає в себе правомочності розпорядження ділянкою, такий перехід загалом є неможливим навіть за якимсь окремим правочином за участю особи, що отримала земельну ділянку у постійне користування, та господарства.

Науковий висновок: Щодо переходу до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд права власності або права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені (науковий висновок для Великої Палати ВС д.ю.н., проф. Мірошниченко А.М.)

«2. Якою є правова підстава використання фермерським (селянським (фермерським)) господарством такої земельної ділянки?»

Ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із, серед іншого, «земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності». Втім, дане положення насправді не створює регулювання, а лише констатує можливість того, що господарство може використовувати земельні ділянки, які на речовому праві належать не йому, а іншим суб’єктам, на підставі певного зобов’язального права. Така можливість існує незалежно від її проголошення в законі[1].

Отже, за відсутності речового права на земельну ділянку, селянське (фермерське) господарство могло використовувати земельну ділянку, надану засновнику (члену) господарства, на зобов’язальному праві, з дозволу (згоди) користувача. Така згода не повинна була формулюватися як окремий акт, вона могла просто випливати із поведінки засновника (члена) господарства.