Наслідки виконання грошового обов'язку боржника іншою особою

На практиці досить розповсюдженою є ситуація, коли замість боржника кредит сплачує інша особа, без оформлення для цього договірних відносин з боржником.

Правові наслідки виконання грошового зобов’язання боржника іншою особою визначені у Цивільному кодексі України, проте на практиці зустрічаються протилежні думки суддів з цього приводу.

Відповідно до ч.1 ст.528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

За змістом зазначеної норми зобов'язання боржника може бути ним покладено на іншу особу, передоручення виконання не тягне за собою заміну боржника у зобов'язанні. При цьому боржник зберігає свій правовий статус, покладаючи на третю особу тільки обов'язок виконати фактичні дії. Підставою для такого покладення можуть бути як положення закону, так і певні відносини між боржником та третьою особою, наприклад, внаслідок особистої симпатії або родинних чи дружніх зв'язків.

Таке покладення виконання зобов'язань відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.

Якщо зобов'язання покладається боржником на третю особу, кредитор не вправі відмовитися від його прийняття, оскільки презюмується, що кредиторові байдуже, хто виконає зобов'язання на його користь.

Саме таким чином суди застосовують положення ст.528 ЦК України, зазначаючи про те, що підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таку позицію суди обґрунтовують також і положеннями ч.2 ст. 1068 ЦК України, згідно з якою банк зобов'язаний зачислити грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. А тому, у разі правильного зазначення реквізитів платіжних документів, в тому числі призначення платежу, підстави для застосування ст. 1212 ЦК України відсутні.

Разом з тим є непоодинокі випадки, коли в аналогічних справах суддями були висловлені інші думки з цього приводу, а саме: про правомірність застосування положень ст. 1212 ЦК України,яка встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе завдяки іншій особі (потерпілому) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому положення гл.83 ЦК України, яка регулює зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, осіб чи наслідком події.

Так, у справі №6-38945ск-14, за обставинами якої третьою особою, з метою погашення кредиту за боржника,були сплачені грошові кошти на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Позивач обґрунтовував свою позицію тим, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не мало право отримувати від нього зазначені грошові кошти, оскільки між ними відсутні будь-які договірні відносини, а тому грошові кошти були отримані банківською установою безпідставно та незаконно.