Між підозрою та обвинуваченням

В Україні вже 4 роки діє Кримінальний процесуальний кодекс, який установив нові процедури, права та обов’язки учасників процесу. Хтось вважає його революційним, хтось — навпаки. Але незалежно від оцінки цього акта деякі його положення щодо забезпечення права на захист від пред’явленого обвинувачення потребують удосконалення.

Стадія досудового слідства

Пункти «а», «в» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлюють, що кожен обвинувачений має право бути негайно та детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Також йому потрібно дати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту. Аналогічні положення містяться й у ч.3 ст.42 КПК, проте з уточненням, що обвинуваченому мають бути роз’яснені його права, передбачені цим кодексом.

Однак на стадії досудового слідства ці вимоги забезпечити неможливо з тієї причини, що статус обвинуваченого особа набуває лише після його закінчення. Тоді як пп.«а», «в», «с», «е» ч.3 ст.6 конвенції стосуються й стадії досудового слідства, що зазначено, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 (§52).

Користуйтесь консультацією: Затримання без ухвали слідчого судді, його строки та контроль за їх додержанням

Отже, або обвинувачення слід висувати на етапі досудового слідства, як це передбачав попередній КПК, або особу фактично позбавляють ефективного захисту на цій стадії кримінального провадження.

Панує думка, що на стадії досудового слідства пред’явлена підозра і є обвинуваченням. Але відомо, що відповідно до п.19 ч.1 ст.3, чч.1 та 2 ст.42 КПК підозрюваний та обвинувачений є різними учасниками кримінального провадження. Для них передбачені різні строки, обсяг та характер обізнаності з висунутими органами слідства твердженнями про скоєння правопорушення.

Не є тотожними й процесуальні документи, що їм вручаються, та вимоги до цих дій. Так, вимоги стосовно посилання на об’єктивну сторону, кваліфікуючі ознаки інкримінованого правопорушення тощо встановлені лише для змісту обвинувального акта (п.5 ч.1 ст.291 КПК).

Якщо в повідомленні про підозру вимагається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення (п.6 ч.1 ст.277 КПК), то в обвинувальному акті він має бути повним (п.5 ч.2 ст.291 КПК).

В обвинувальному акті, на відміну від повідомлення про підозру, також обов’язково зазначаються обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання, розмір завданої шкоди (пп.6, 7 ч.2 ст.291 КПК). Обвинувачення, на відміну від підозри, має бути висунуте в порядку, встановленому КПК, з дотриманням певної процедури, що передбачено п.13 чч.1 ст.3 КПК.