Маніпуляції з перекладом в кримінальному процесі. Аналіз практики ЄСПЛ та національних судів від партнера юридичної компанії «КSG PARTNERS» Гори А.В.

Ні для кого не секрет, що українська адвокатська спільнота володіє оригінальним та напрацьованим роками вмінням трішки «потягнути» досудове розслідування, в тому числі, за допомогою перекладачів. Не маю морального та професійного права називати методи, що використовуються: «зловживанням процесуальними правами». В контексті даної статті я б радше назвав їх: «доцільні засоби захисту та реалізації прав клієнта» за допомогою добре відомих, проте вельми неоднозначних методів в кримінальних справах з іноземним елементом.

Піруети з перекладачем та перекладами доволі часто можна спостерігати при проведенні різного роду слідчих дій, обранні запобіжного заходу, на етапі ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, при доведенні резонності повернення обвинувального акту тощо. Не претендую на оригінальність, але зазначу, що в судовому засіданні, на якому вирішується питання обрання міри запобіжного заходу, перекладач без сумніву може стати повноцінним учасником гарно зрежисованої циркової вистави.

Проте цікавим даний огляд практики буде не тільки для тих, хто бажає уникнути затягування процесу, а й для всіх, кому не байдужа тема перекладів в кримінальному провадженні.

Предметом аналізу є практика національних судів та Європейського суду з прав людини щодо питань: необхідності залучення перекладача, обсягу здійснюваного перекладу, встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, коли виникає необхідність перекладу документів.

Особливу увагу хотілося б звернути саме на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), адже у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Право підозрюваного або обвинуваченого користуватися послугами перекладача є обов’язковим та невід’ємним елементом права останнього на справедливий суд.

Так, у відповідності до підпункту «е» пункту 3 статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 29 КПК України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому Кодексом.

У відповідності до ч. 4 ст. 29 КПК України судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють.

Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.